Про відношення до "броні"

Давайте поговоримо

Ні для кого не секрет, що я командир бронегрупи Спецпідрозділу "Кракен".

З кожного утюга я чую про те що "техніки немає, мясні штурми і тд"

Трошки може розповісти, зі свого досвіду:

По техніці, мій підрозділ на 90% укомплектований трофейними зразками. БМП, БТРи, Тигри, все було захоплено, бережно відновлено силами підрозділу чи пройшло повноцінний заводский ремонтний цикл. Під час ремонту всі машини пройшли модернізацію, встановлення додаткових систем звʼязку, навігаціі, старлінки, камери механікам водіям( включаючи тепловізійні), тепловізійні приціли. І на виході ми отримали досить сучастну техніку, яка може застосовуватись в днівний та ночний час та при будь яких погодних умовах. Це коштувало просто нелюдских зусиль, коштів спонсорів, держави та відра поту та крові "мазути"

Так, я хотів би отримати десяток Бредлі М3А3 та закрити всі ці питання, але реалність інша, воювати треба зараз і не чекати подарунка з неба, а максимально єфективно використовувати ті сили та засоби які ми маємо.

В багатьох бригадах я бачив просто скотске відношення до своєї броні і не розуміння простого принципу, що броня береже життя піхоті. Бронегруппи формуються за принципом "в штурмовики не годиться, піде в мазуту"

Особисто моя особиста зрада, що нову техніку, ті ж самі Бредлі отримують новостворенні бригади без особливого бойового досвіду, а старі закаленні в боях, в кращому випадку отримують радянске після кап.ремонту. Це в корні не вірний підход.

Зі. Дайте бредлі та абрамси, экіпажі скучають