Сценарії майбутнього
Чимало людей не розуміє, що таке сценарії майбутнього. Спробую пояснити.
Майбутнє не визначено наперед. Воно формується як об’єктивними трендами, так і нашими суб’єктивними рішеннями. Навіть об’єктивні тренди не ведуть нас у неминуче майбутнє — адже окрім неминучих трендів, на які ніхто не впливає, є ще тренди варіативні, які залежать від суб’єктивних рішень людей, і не лише керівників держав і світових корпорацій, а від особистих рішень мільйонів і мільярдів людей.
Навіть для вірних монотеїстичних релігій, де діє всезнаючий і всесильний Всевишній, майбутнє не визначено наперед. Бо це для Нього все визначено й зрозуміло, а для нас не визначено й не зрозуміло, а Він не лише всезнаючий і всесильний, а й милостивий і милосердний (як стверджують книги, з яких ми про Нього дізналися). Тому Його рішення для людини може виглядати як скасування вироку, почитайте Книгу Йони, вона коротенька, але дуже крута.
А для атеїстів сучасна наука доводить, що біологія поведінки є настільки складною, що вважати її детермінованою не можна в жодному разі. Почитайте однойменну книгу Роберта Сапольські.
Отже, майбутнє завжди варіативне, сценарне. Ми можемо лише окреслити сценарії майбутнього, визначені трендами, а далі сумарний вибір мільйонів людей посилює одні варіативні тренди й послаблює інші, в результаті втілюється один зі сценаріїв. Ми навіть не завжди можемо заздалегідь адекватно оцінити ймовірності.
Майбутнє є колективним уявленим, так само, як колективним уявленим є такі поняття, як гроші, бренди, корпорації, нації (почитайте "Уявлені спільноти" Бенедикта Андерсона), право, свята, спорт тощо. Різні сценарії майбутнього — це різні варіанти колективного уявленого (того, що, за висловом Роберта Кіґана, існує "in over our heads", в тому, що поміж нашими головами). Внаслідок наших дій, думок, спілкувань якийсь варіант колективного уявленого перемагає — і втілюється відповідний сценарій майбутнього.
Але й інші сценарії, не втілені, кидають тінь на поточне майбутнє, бо ми собі їх уявляємо. На цьому полі можливі дослідження альтернативної історії, "якбитології" (див. однойменну книгу Дмитра Шурхала), "а що було би, якби сталося інакше?". Ці дослідження дозволяють відділити можливі, але не втілені сценарії від того, що принципово не могло статися, а відтак краще зрозуміти структуру майбутнього.
Оскільки майбутнє є колективним уявленим, воно починається з текстів — написаних та/або проговорених. Це доступно лише людям з-поміж усіх істот на планеті.
З цього випливає, що будь-яке дослідження майбутнього впливає на формування майбутнього. На цьому заснована методологія форсайту. Описуючи негативні сценарії, ми запускаємо процеси їх відвернення, бо люди починають діяти відповідно. Так само опис позитивних сценаріїв торує шлях до їхнього втілення, але лише у випадку, якщо до сценарію додається стратегія, тобто шлях до мети, який треба пройти. Водночас негативні сценарії важливіші: вони точно спонукають діяти, бо люди розуміють, що самі собою вони не розтануть, тоді як позитивні сценарії часто дозволяють розслабитися у сподіванні, що само собою все буде добре для кожного з нас.
Отже, віра в те, що негативний сценарій сам по собі обов’язково справдиться, є марною так само, як і віра в те, що позитивний сценарій сам по собі справдиться. Всі сценарії залежать від людей. І тут може бути доросла позиція ("я активно сприятиму позитивному сценарію й протидіятиму негативному"), а може бути дитяча ("прийдуть дорослі й все розрулять"). Це особистий вибір кожного і кожної, і тут нема сенсу пояснювати собі й іншим, що ви маленька людина, від якої нічого не залежить. Маленьких людей не існує (хіба що в росії).
Якщо ви бачите лише один сценарій і не бачите інших — так не буває. Як каже прислів’я, навіть якщо вас з’їло чудовисько, у вас є принаймні два виходи. Якщо ви не бачите інших сценаріїв, значить, хтось позбавив вас бачення інших сценаріїв, занадто звузивши вам контекст. Розширте контекст, вийдіть за нав’язані вам рамки, і ви побачите інші сценарії.
Тому дуже важливо мати власний проєкт майбутнього — особистий, сімейний, корпоративний, національний тощо. Адже в кого нема власного проєкту майбутнього – той лише ресурс для тих, в кого проєкт майбутнього є.
Десь так.
Древні цій Програмі приписували божественну природу.
Тому зустріч з Понтієм Пілатом відбувається після конфлікту з Іудою із-за грошей🤓, а не навпаки. А Путін, собака, потрапляє в ті ж ситуації, що і Ганнібал чи Юлій Цезар, і в тій же послідовності. І при бажанні ми все це можемо відслідковувати.
Важливим питанням є також те, в кого з цих двох є Око👁️: Око Гора чи Око Саурона. Від цього в значній мірі залежить весь перебіг подій. Десь так.
Яка природа цих коливань ? Якщо вони впливають на наш кров*яний тиск, то це не те, на що Ви натякали. На програмування.
До речі, результат війни теж запрограмовано у Всесвіті. В тому і питання, щоб з'ясувати, що саме запрограмовано.
Якщо зі всім уважно розібратись, то нинішні події значно перевищують по всіх параметрах ті, що описані в Біблії. От тільки дурні українські жреці культу Христа цього не бачать і не розуміють.
А от українці в ті часи вирощували хліб на родючих землях, жили в поселеннях по 10 тис населення, будували будинки у 3 поверхи, їли сало, співали пісні і особливо собі голову складними питаннями не морочили. Не хочуть морочити і зараз, тому і обрали ЗЕ. Хіба не так?
А повторюється тому що час від часу оболонка , чи обгортка програми, яку називаємо цивілізація, злазить з вас як та шкіра, оголюючи прості команди боротьби за виживання.
Итак, позитивный сценарий: спасение истинно верующих...
...и негативный сценарий: перед лицом наступившего конца света, настигшего всех нечестивых и неверующих.
Результат: Форсайт не сработал. И не мог. Человек ничего не приближает, если неадекватен миру, ставит фантастические цели, живет в перпендикулярной происходящему парадигме, изучение познаваемого заменяет верой (характерная для 99% украинцев постановка вопроса "вы верите <имяреку>?").
І то, тимчасово.
У Китаї вже.
поки що ніхто не спростував цей закон
але є шлях християнства який дивиться на речі з іншого боку
Приклад, що ілюструє поведінку клептократичної влади, наводить шанований бразильський журналіст Леонардо Коутіньйо. Нещодавно Коутіньйо отримав свідчення офіцера болівійської авіації Марко Антоніо Рочі, яке викриває масштабну контрабанду кокаїну з Болівії у Венесуелу і на Кубу. Роча розповідає, що кожного тижня він мусив пілотувати з Ла-Пас в Каракас і Гавану літак з вантажем «дипломатичних валізок», що їх доставляли військові аташе посольства Венесуели в Ла-Пас. От лише в цьому випадку то були не валізки з дипломатичними документами. Були то величезні тюки, які містили 500 кг кокаїну. Операція такого типу вимагає співучасті посадовців найвищого державного рівня у - щонайменше - трьох державах. Це не лише ще одна історія про наркотрафікантів, вона також викриває діяльність спілки клептократичних урядів. Прем'єр-міністр Малайзії Наджиб Разак, який нещодавно програв на виборах, був звинувачений в організації фінансової системи, яка дозволила йому перевести 42 млрд дол. з державних рахунків на приватні, контрольовані його рідними і поплічниками. В Бразилії скандал, відомий як Lava Jato (Автомийка), виявив широку, складну і постійну корупційну мережу, в яку впродовж років входили сотні найвпливовіших політиків, урядовців і підприємців цієї країни і всієї Латинської Америки.
Помилкой є вважати, що клептократії бувають лише в найбідніших і найменш розвинутих закутках світу. Росія є розвинутою країною, керівники якої демонструють явні ознаки побудови клептократії. Одним з її основоположних стовпів є колишні секретні агенти КҐБ, що стали олігархами, чиї величезні компанії працюють рука в руку з Кремлем. У свідченнях, наданих Сенату Сполучених Штатів в 2017 році, Вільям Браудер, підприємець із величезним досвідом в Росії, який гостро критикує її владу, стверджував, що «Путін став найбагатшою людиною світу, і його багатство сягає 200 млрд дол.» - https://zbruc.eu/node/81633 - Клептократія і какократія. https://zbruc.eu/taxonomy/term/2508 Мойсес Наім
ну а ваша ´дитяча позиція´ - нажаль, це типовий приклад того, що аж до цього часу займають і влада і більшість простих людей. і тут, простих людей ще можна якось виправдати, бо такий потік перехресного і антилогічного зомбування кожного дня витримати і залишити неушкодженим свій розум не всі мають можливість.
моя власна думка, що єдиний шанс для нас, це якщо наша влада зробить хоча б перший крок для хоч якогось сценарію - напише на простому паперці стратегію з аргументами (і навіть із виправданнями включно) що вона планує на наступні 1-2 роки. думаю, це вже б було хоч щось.
Фуйло просто врятував Нелоха та втримав його при владі.
Що можуть написати на папірці Подоляк Ермак та Юзік ми чуємо кожного дня.
Ото і вся наша стратегія.