З приводу законопроєкту щодо мобілізації. Коротко.

Лише посилення репресій - шлях привабливий, але тупиковий.

В це важко повірити, але наші люди переважно самі підуть служити, якщо:
1) буде оптимізація як регулярних виплат (підвищення), так і на випадок виходу бійця з ладу, плюс - оптимізація процесів, пов'язаних з протезуванням, реабілітацією тощо (протези за власний кошт як норма, 540 гривень на місяць при пораненні, а то й "вивід поза штат", з припиненням будь-яких виплат, але без можливості демобілізації не виглядає інакше крім як знущання);
2) буде створений механізм, коли командирам буде банально ВИГІДНО берегти своїх бійців - і навпаки (зараз ситуація прямо протилежна, коли, наприклад, кількість звітності за втрачений танк чи БТР на порядок перевищує звітність по втраченим життям бійців).
Необхідно, щоб за фразу "у мене тут півбригади полягло" командира віддавали під суд, а не нагороджували.

І навпаки;
3) буде запроваджено реальний, швидкий та прозорий механізм ротацій командирів загалом у військах та командирів й викладачів - у військових навчальних закладах - на тих, хто воював та довів рівень і кому "не все рівно";
4) будуть запроваджені прозорі та об'єктивні критерії й механізми як заохочень та нагород, так і притягнення до відповідальності, з позбавленням як нагород, так і статусу учасника бойових дій (таких "липових" і наразі немало, а буде ще більше);
5) мобілізація буде дійсно загальною, а люди будуть точно знати, де, на яких умовах та скільки вони будуть служити (з можливістю швидкої та об'єктивної процедури зміни - за прозорими та об'єктивними підставами та процедурами).

Тобто, не треба цементувати українські Сили оборони в маленьку совєтську армію.
Необхідно створювати нову.
Так, під час війни.
Це не просто можливо, а необхідно.
В нас просто немає іншого шляху.

PS. Треба ці зміни розпочати та продемонструвати їх дійсну невідворотність.

І ситуація з мобілізацією (і не тільки з нею і не тільки у військах) зміниться на краще досить швидко.