Стосовно угоди між Україною та Великою Британією щодо питань безпеки

Такого роду угод між нами поки що дійсно не було.
Тим не менш...

Перше.
Угода (якщо офіційно, то Угода про співробітництво у сфері безпеки між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії) вказує на деякі кроки, що ВЖЕ були зроблені раніше та на те, що стосовно конкретних МОЖЛИВИХ зобов'язань будуть прийматися окремі договори.
Тому за своїм змістом цей документ, скоріше, декларація.
Такого роду міжнародні документи часто називають МЕМОРАНДУМАМИ.
Щось нагадує, до болі знайоме, в назві ще є "Будапешт", чи не так?

Це так, і не тільки по формі...

Друге.
Із загального декларативного фону Угоди вибиваються згадки про те, що "у 2024 році Сполучене Королівство надасть [Україні] додаткову підтримку у 2,5 млрд фунтів стерлінгів".
Згідно правових норм, які діють як в Україні (закон України "Про міжнародні договори України", частина 2 статті 9, адже Угода стосується питань як одержання Україною від іноземних держав, так і питань військової допомоги), так і, скоріше за все, у Великій Британії, такого роду міжнародні угоди укладаються між УРЯДАМИ держав та підлягають обов'язковій РАТИФІКАЦІЇ.

Тільки тоді вони мають силу ЗАКОНУ, обов'язкового для виконання, за невиконання якого наступає ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
(Як, наприклад, справжня міжнародна угода про співробітництво у питаннях безпеки - відповідна угода щодо питань тренування британських військ на території Канади між урядом Великої Британії та урядом Канади від 2006 року та цілий ряд інших.)
Ратифікація в нашому випадку НЕ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ.

Третє.
Як показує попередній досвід (з тим ж згаданим меморандумом) відсутність обов'язкової для такого роду документів ратифікації як ставить під сумнів юридичну силу документу, так і НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ відповідальності за його невиконання.
Або робить це питання, скажімо так, занадто політизованим.
Чого, нажаль, не можна виключати в нашому випадку, в тому числі, через загальну зміну політики Великої Британії чи просто через зміну уряду.

Четверте.
В Угоді присутній цілий ряд умов, яких просто не повинно бути в міжнародному договорі щодо питань співробітництва у сфері безпеки.
Наприклад, щодо реформ в Україні (не пов'язаних з питаннями безпеки, в першу чергу).

Як показує наший попередній досвід, єдине можливе пояснення - ці умови внесені для наступного різнопланового політичного ТИСКУ на українську сторону та обгрунтування можливих ЗБОЇВ (з боку шановних партнерів) у згаданому співробітництві: "Відсутні реформ [поняття достатньо оціночне, яким досить легко маніпулювати] - немає допомоги".

Інакше, виходячи з засад взаємності, характерних для двосторонніх угод, чому б, наприклад, не прописати, які саме зміни/реформи повинні бути втілені в озброєнні, яке передається нашій стороні відповідно до Угоди?

В першу чергу, з урахуванням нашого бойового досвіду.

Або не включати такого роду умови в такі договори взагалі.

П'яте.
При всій повазі як до сторін так і до авторів, документ виглядає "сирим", з масою НЕСТИКОВОК.
Можливі пояснення, які, нажаль , напрошуються - поспішність підготовки та спроба відволікання уваги від того факту, що допомога від іншого партнера, США, наразі поставлена на паузу, строки якої поки що невідомі.

Шосте.

Пишуть, що аналогічна угода готується і з США.

Вочевидь, такого роду дії мають сенс, як інформаційний привід.

Або як перший крок до наступних, більш предметних, угод.

Якщо ж ми дійсно хочемо отримати реальну угоду про співпрацю з питань безпеки, корисно взяти б за основу дієвий правовий інструмент.
Наприклад, відповідну угоду США з Тайванем від 1954 року.

Яка потім трансформувалася у відповідний закон.