Євгеній Пасічник:"Обов'язково привезу з Азовсталі собаку".

Інколи народжуються такі діти, яких усі люблять. Наприклад, бабуся Наталя Григорівна має двох синів і три доньки, а ще - 12 онуків, але Женятко любить найбільше. Інша бабуся – мамина мама Любов В’ячеславівна на 18-річчя подарувала онукові старенького «Москвича». Онук був на сьомому небі від щастя, бо техніку любить страшенно. Доти Женя катався на скутері, який лагідно називав «Ластівка». Юнак здав іспити на дві категорії водійських прав і в армії теж незабаром мав отримати свій вантажний автомобіль, але війна завадила. Дещо з техніки Євгеній натирав до блиску, щось – лаком покривав, робив, як нове. Їздив до дядька у майстерню – там теж чоловіки крутились біля техніки. Батько має трактора, Євгеній і там порався. Траплялося, що викрадав легковушку тата або вітчима і катався селищем. Ох і перепадало потім хлопцеві від батьків! Але у хлоп’ячій юності такі історії – радше норма, ніж виняток. Євгеній також рибалив, їздив ловити сома і тараньку з вітчимом. Потім цю рибу продавав.

Активний і позитивний, веселий «Помагатор» - так відгукується про Євгенія Пасічника його подруга дитинства Оксанка. Вони дружать з чотирьох років. Живуть на одній вулиці у селищі Горностаївка Каховського району Херсонської області. Одного разу Женя, ще зовсім маленький хлопчик, пообіцяв здивувати Оксанку – зник за пагорбом і звідти з’явився дим. Хлопчик підпалив сухостій – ледь не спалив припнуту корову. Здивував цим вчинком не тільки сусідське дівча, а й півсела. Щоправда, від мами тоді ох і отримав на горіхи!

Однак це трапилось дуже давно. У селищі, де тривало яскраве дитинство і цікава юність Жені, зараз господарюють росіяни і дуже багатьом родинам довелося виїхати де-інде. А Євгенієві Пасічнику і двом його найкращим друзям - Денису Шепелю і Дмитру Бритьку випала нагода захищати не тільки Горностаївку, а й решту України. Але про все по порядку.

Євгеній Пасічник народився і жив у Горностаївці. Вчився в школі нестаранно, відставав. Але коли вступив до училища у Новій Каховці, то потрапив у «хороші руки» майстра Світлани Олексіївни Завадської. До речі, вона й досі цікавиться своїм учнем Євгенієм Пасічником. Свого часу напучувала його на добрий шлях: «Женю, слухай матір! Женю, не встрягай з хлопцями у неприємності!» А одного разу зателефонувала мамі Наталі й питає:

• Де Ваш син?
• Поїхав у Нову Каховку навчатися, - здивовано відповіла мама Наталя.
• Його немає на заняттях.

Світлана Олексіївна пішла й подивилася у кімнату гуртожитку – Євгеній не прийшов на пари, бо солодко спав.

Менша на 7,5 років сестра Валерія згадує брата тільки добрими словами. Каже, що коли вона в дитинстві розбила чашку, то Женя казав батькам, що це він зробив. І в школі старший брат стояв за неї горою – попри те, що діти мають різних батьків.

Свідоме і доросле життя Євгенія Пасічника почалося у листопаді 2021 року, коли він пішов на строкову службу і потрапив до Маріуполя. 16 листопада 2023 року минуло рівно два роки, як Євгеній пішов в армію.

Писав і дзвонив мамі зі служби, казав, що йому дуже все подобається:

• Навіть зарплату отримую. Мені, мамо, пропонують далі йти навчатися на військового. І я хочу мати цю освіту.

Коли почалася війна, строковики, зокрема і Євгеній, перебралися на Азовсталь. Звідти Женя нечасто телефонував рідним. Коли писав, то просив рідню триматися, бо на той час росіяни уже захопили Каховку і Херсон. Горностаївка теж потрапила під окупацію. А ще - коли випадала нагода подзвонити, розказав мамі, що з ним усе добре, але на заводі залишилось дуже багато домашніх тварин. Женя обіцяв – коли вибереться з Азовсталі, привезе обов’язково якогось хвостаня додому. Бо Євгеній дуже любить собак, та й котами не гребує.

 Євгеній Пасічник разом з усіма військовополоненими потрапив в Оленівку. Востаннє написав матері 17 травня 2022 року:

• Мамо, нас виводять у полон, згідно з Указом Президента.
• Сину, краще так, ніж ніяк, - втішила мати.

З Оленівки Євгеній кілька разів телефонував батькам. А Оксанці сказав – не дзвонити і не писати. Бо на той момент вбачав це небезпечним. Хвилювався за них усіх і дуже зрадів, що всі люди, яких він любить і які йому цінні – виїхали подалі від загарбників.

          Зараз Євгеній Пасічник перебуває у полоні на території Росії, у Борисоглєбську Воронежської області. Двоє його найкращих друзів загинули: Денис Шепель на початку повномасштабного сторгнення - 26 лютого 2022 року, Дмитро Бритько пішов служити в ЗСУ і загинув 23 липня 2022 року - на Запорізькому напрямку.

Мама Євгенія з сестрою зараз живуть в Івано-Франківській області в селі Комарів. Його вітчим залишився удома, в Горностаївці – доглядати господарство: дві вівчарки, улюбленицю таксу Глашка, яка колись вкусила Женю за губу і в нього у тому місці залишився шрам. «Москвич», що подарувала бабуся на повноліття, стоїть у дворі – посічений снарядами.

Чекають строковика з полону батько Олександр, вітчим Сергій, який виховує Женю з 6,5 років і коли проводжав його в армію – плакав. Зізнався дружині, що має погане передчуття. Євгенія Пасічника чекають обидві бабусі – попри свій поважний вік, вони обидві часто їздять на акції підтримки полонених. Дуже чекають рідний дяько, три тітки, ще один дядько, багато сестер і братів, купа друзів, зокрема Ерік Саргасян, Слава Пересунько.

А також ми – всі українці.