Все має свою межу

Не хочеться відволікатися на безглузді речі, але оскільки Мар'яна Безугла почала розганяти про мене якісь нісенітниці, маю вам пояснити, що до чого.

Отже, до Комітету з питань нацбезпеки та оборони мене запросив особисто його голова - Олександр Завітневич. Голосувала за мене вся сесійна зала.

Мар'яна до цього рішення не мала жодного стосунку, оскільки не має для цього ані повноважень, ані авторитету у партії, ані політичної ваги.

Цьому рішенню передувала моя активна робота на чолі делегації у ПА НАТО, де нам вдалося заручитися підтримкою усіх країн, включаючи традиційно для нас проблемні.

Був врахований також той факт, що я є учасником бойових дій у 2014-2015 роках і розуміюся на питаннях нацбезпеки та оборони.

Крім того, з початку широкомасштабного вторгнення я активно долучився до допомоги фронту та парламентської дипломатії.

Мені вдалося встановити дружні відносини з багатьма конгресменами та сенаторами США, а також парламентарями європейських країн. І саме з ними ми розробили схему для розблокування поставок Леопардів з Німеччини, домігшись для початку символічних поставок Абрамсів із США.

З того часу я відповідаю за міжнародний напрямок у нашому Комітеті, і жодних нарікань на мою роботу досі ні в кого не було. Нам вдалося зробити дуже багато надважливих речей, про які можна буде розповісти після війни.

Натомість Мар'яна весь цей час дестабілізувала роботу Комітету та вносила розлад постійними скандалами та сварками.

Весь цей час я захищав Мар'яну, роблячи скидку на особливості її підходів до роботи та віддаючи належне її наполегливості та активності.

Але все має свою межу. Нянчитися з нею далі, особливо в такий важкий час, не маю більше ані сил, ані бажання.

Маємо рухатися далі. З Мар'яною чи без неї.