Політичні сценарії: Які мотиви ховаються за справою Мазепи?

Якби арешт Ігоря Мазепи відбувся у США, я б зараз писав про силу правосуддя. Зухвалий бізнесмен бігав від суду роками, але його зупинили на кордоні з Канадою, і все одно він опинився на лаві підсудних.

Але ми живемо в Україні. Тут треба знімати серіал "Дивні справи" (не плутати із "Дивні речі"). Справа є потужним фарсом, а Мазепі звісно що не смішно.

Просто розкрийте очі. Під час війни! ДБР раптом! Розкопало події десятирічної давнини!

І таке "прозріння" – чим далі тим частіше сходить на наших правоохоронців.

Приблизно так було у справі екс-міністра транспорту Андрія Пивоварського та екс-очільника аеропорту "Бориспіль" Євгена Дихне. Не зважаючи на закони, на колегіальні рішення, на підписи Кабінету міністрів, на публічні обговорення – першого та другого прийняли з формулюванням "було нільзя". Тобто раніше було можна, а потім виявилося, що нільзя.

Аналогічний сценарій - справа проти екс-голови НБУ Кирила Шевченка. Майже 5 років вона безрезультатно "розслідувалась". А лише у потрібний момент – вистрілила: одразу з оголошенням підозори, оголошенням в розшук і усіма можливими піарними спецефектами.

Вгадується персональний стиль: не просто робити справу, а перетворити це на бурхливе шоу. Приміром, переконати, що підозрюваний втікач: одного (Мазепу) затримали при спробі перетнути кордон (до речі, абсолютно легальній), іншому (Шевченку) – зробили його повернення до України неможливим.

Ще одна чудова спільна деталь - стаття 255 "Злочинне угрупування". Це потворний продукт радянського ДНК. Я багато писав, як цю статтю використали у справі Шевченка, коли справа "Укргазбанку" почала розсипатися через непрофесійність слідчих НАБУ. Тоді увімкнули креатив, та перекваліфікували справу у "злочинне угрупування". І ось - цю ж саму технологію використовує ДБР у справі Мазепи. Навіщо? Аби задовольнити дріб'язкові амбіції когось потужного з Офісу президента? Бо треба натиснути як слід?

Можливо, час називати речі своїми іменами: справи проти Пивоварського, Дихне, Шевченка, Мазепи і всіма наступними, хто своїми діями стане неугодним чи незручним владі – це політичні переслідування Політичними я називаю справи, за якими є формальна кримінальна справа, проте реальні мотиви переслідування – геть інші. Вони зводяться або до бажання відібрати бізнес (як це, скоріше за все, у випадку з Мазепою), або до бажання звести особисті рахунки (як у випадку Шевченко). За великим рахунком, система правосуддя в Україні працює не автоматично, як вона має працювати, а знаходиться на ручному управлінні.

Через такі деталі, в останні дні багато хто згадував про часи Януковича. Огидно, коли усе відбувається під час війни та через десять років після начебто переможного Євромайдану. Вже немає злочинної панди та його банди. У владі сидять "слуги народу" разом із активістами, антикорупціонерами та грантоїдами. Але відбувається усе те, проти чого люди у 2014 році вийшли на Майдан.

Але б я також порівняв поточні події із епохою Порошенка. Коли урядовці припинили соромитися власної некомпетентності та крадіжок, а правоохоронці перетворилися на хайпуючих бізнесменів. "Велике будівництво" та яйця по 17 - це відголос епохи Порошенка, а не Януковича.

За часів Зеленського ці погані манери лише деградували. Тепер маєш бізнес, що погано лежить – отримав справу. Відкрив рота та сказав зайвого (можливо, звичайне "ні") - отримав справу. Маєш цікаві активи - ходи сюди. Замість влади маємо дивне політично-силове угрупування, нікому не підконтрольне та схоже на корпорацію монстрів.

А самі так звані "незалежні правоохоронні органи", як би їх не обізвали - Поліція, СБУ та ГПУ, НАБУ/САП, ДБР, і які б гранти та міжнародну підтримку для їх роботи не залучали – так і залишаються кишеньковими виконавцями, навченими хіба відробляти команду "Фас!" хазяїв з Банкової та не тільки.

Війна додала козирів. Тепер можна запровадити санкції, завести справу з фінансування тероризму, і усе це в умовах тотальної секретності. Я не захищаю нікого - я про потоки, які розпилюються саме зараз, за участі силовиків, під час війни. Справи Пивоварського, Шевченка чи Мазепи - це ознаки буремних часів, це військовий комунізм.

Піплу, звісно, подобається військовий комунізм, піплу подобався Сталін. Коли власне життя є важким та непроглядним, вкрай хочеться побачити, що в когось воно ще гірше. І відверто пох, якщо навіть справи політичні чи сфабриковані.

Пивоварського догянають, бо через нього можна тиснути на власників працюючих портів. Дихне доганяють, бо працював не з тими, з ким скажуть, а просто робив роботу. Шевченка доганяють з особистих мотивів, бо послав нах не того і не там. І всі уже і забули, як він врятував фінансову систему на початку війни, і навіть те, що ми маємо відносну стабільність зараз – результат тодішніх кроків.

А щодо Мазепи... Давайте згадаємо, чим володіє Мазепа. Головне - це "Кривий Ріг Цемент", що виробляє цемент для будівництва доріг, укриттів і не тільки. Це газовидобувна компанія "Навігатор Майницьке". Це Рибальський гранітний кар’єр у Дніпропетровській області та Хустський кар’єр щебеню на Закарпатті. Це компанія "Центр Сонячне ремесло", що є найбільшим видобувачем бурштину в Україні. Це частка у клініці "Добробут" та мисливсько-рибальському клубі "Ібіс". А ще - кілька котеджних містечок на березі Київського моря. Ну солодкий же клієнт. Гріховно буде його не роздягти, аж поки війна, а люди хочуть побачити гучні справи.

Я не скажу, що в правоохоронних органах раптом завелися якісь чорти. Вони завжди там були, як і порядні люди. Просто омут став набагато темнішим та глибшим. Влади багато, контролю жодного, а тепер ще й війна.

Чи бачать усе це наші західні союзники? Впевнений, що так. Звісно, що ніхто не хоче казати про ці речі під час кривавої війни, коли гинуть люди, а Україна відчайдушно бореться із навалою. Звісно, що ніхто не наважується прив'язувати увесь цей гармидер до Володимира Зеленського, хоча це ж його персональна вертикаль влади.

Але якось дивно воно виходить: ми будемо творити безлад далі, але ви мовчіть, бо це на руку х@йлу. Щось не так у цьому пас’янсі.