А нащо той ажіотаж навколо збиття?

Вибачте, але не розумію інформаційного галасу навколо знищення ворожого воєнно-транспортного літака Іл-76 над територією недоімперії. Галасу, якій виник, здебільшого, завдяки метушливості УП, яка спочатку хотіла всіх випередити і першою дати переможну звістку, а потім засумнівалася і почала підчищати власну стрічку новин. Саме на ці кульбіти і звернули увагу як українські громадяни, так і російські пропагандисти.

Чи могли бути у цього збитому (це як раз сумнівів не викликає) літакові «вагнерівці», які поверталися додому після чергового африканського «сафарі»? Так, цілком. І на це натякає маршрут літака. Тоді це законна воєнна ціль для ЗСУ.

Чи могла це бути випадковість, коли під вогонь нашого ЗРК неочікувано потрапив літак з нашими військовополоненими, яких везли на обмін? Ні, бо удари по території росії і досі погоджуються на багатьох рівнях. Випадковість би не пройшла.

Чи міг це бути свідомий наказ нашого керівництва на знищення наших військовополонених? Жодним чином. Бо який сенс? Знов-таки, наше керівництво надто полюбляє піаритися на цих обмінах і звільненнях, щоб якось цьому заважати.

Чи могла це бути вдала провокація недоімперії, яка або сама збила цей літак, або підставила його під наш удар? На жаль, так. Ми знаємо, що росія намагається тортурами сформувати якійсь загін смертників «шторм У» з числа українських військовополонених і подати це як підтримку агресії з боку українців... Пам’ятаєте дурнуваті заклики кремлівського фюрерка од воїнів ЗСУ на початку вторгнення переходити на бік агресора? Вони цю маячню не облишили.

Тому найбільш розумно дочекатися офіційної інформації від Генштабу ЗСУ. Також важливо, що повідомлять наші партнери. І до всього цього треба віднестися з певним критичним здоровим глуздом. Бо правду на війні ховають краще, ніж командні пункти.