Рецепти орієнтування в українському медіапросторі

Пів пачки дріжджів, стакан молока, три ложки цукру, борошно, вода...

Мені здавалося, що рецепт орієнтування в українському медіапросторі простий. Варто тільки захотіти розібратися. Є законодавство, Кодекс етики українського журналіста, уважні вочдоги, «білий список» онлайнових медіа, передбачувана офіційна позиція органів влади (або її передбачувана відсутність)... У зимовому семестрі мені довелося шукати відповіді на безліч дуже незручних питань щодо найрізніших видів комунікацій в Україні. Більшість з них просто не спадає на думку моїм українським студентам, бо наші контексти збігаються (країна проживання, освіта, медійний досвід тощо).

Питання ставили студенти з Німеччини та Китаю. Дві різні групи.

З німецькими студентами ще легше. Що б там не казали наші розумаки — з позицій політичного улаштування та медіаландшафту відмінності між двома демократичними державами не так важко пояснити, а основні принципи тотожні. Найскладніше працювати зі студентами з Китаю. Я ніколи не цікавилася східними культурами, а нинішній устрій КНР викликає у мене відразу. Для мене їх світ — просто одна з частин сучасного глобалізованого повсякдення, яку ти мусиш знати, але якщо не подобається, то за можливості уникати. Для них це вікно у зум, судячи з питань, — одна з небагатьох їх можливостей зазирнути до «іншого» світу.

Я шаную життєвий досвід кожної людини, але коли ти сам (викладач) не розумієш контекст аудиторії (студентів), тобі дуже важко апелювати до нього, наводячи приклади. І ти раз по разу відчуваєш двоїстість ситуації, на яку додатково накладається те, що мова спілкування — англійська — не є рідною для жодної зі сторін комунікації.

Смішний приклад: студент з Китаю питає, чи описувані мас-медіа державної форми власності, і я без сумнівів кажу: «Що ви, звісно ж незалежні. Дуже якісна журналістика міжнародного рівня». Зараз слово «менталітет» неактуальне для серйозного наукового дискурсу, але мене навчали представники старої школи, тому я б за цією фразою визначала б ознаки соціального менталітету мешканців демократичних країн. Як таку відповідь проінтерпретували мешканці Китаю — хтозна. В їх країні неможлива незалежна журналістика, а у школі навчають, що лінія партії — правильна та беззаперечна. Не знаю, чи помічають вони потім строкатість тієї лінії, що транслюють їх державні мас-медіа. Не впевнена, що хтось скаже правду, якщо про це прямо запитати.

Я не можу передбачити, наскільки моя аргументація є переконливою, тому намагаюся робити її якомога прозорішою та зосередитися на власному досвіді, що я його отримую в процесі. І він мені вже каже багато. Що проросійський слід в англомовному сегменті інтернету настільки потужний, що знайти адекватну інформацію з історії України майже неможливо. Навіть «Британіка» грішить «проросійськими сепаратистами», «конфліктом» та іншою маячнею. Що англомовні сторінки онлайнових медіа з «білого списку» ІМІ майже не відбивають картину того, що відбувається. «Суспільне» майже не робить контенту англійською. Що українські подкасти та відеоролики англійською тонуть у контенті, створеному користувачами з інших країн. І немає жодного джерела, де можна отримати узагальнену, але більш-менш повну картину того, що відбувається в Україні. В цілому це логічно, але геть вибиває з колії, коли тебе запитують, за якими медіа варто слідкувати...

Окреме відкриття: українські мас-медіа часто перекладають свої матеріали дослівно, без адаптації до іншомовної аудиторії. І виходить так, ніби українці з якихось причин читатимуть англійською. Ні, не варто чекати, що англомовна аудиторія настільки ж занурена у внутрішньоукраїнську ситуацію. Я з нею тепер працюю. Гарантую, що треба окрема пояснювальна бригада. До кожної новини...

Узяти «безглютенове» борошно для дріжджових млинців — цілковитий експеримент. Та воно на дотик через пакування, як крохмаль. Вам будь-які господиня чи господар з мінімальним досвідом на кухні скажуть, що тонких мереживних млинців з такого не буде. Однак дріжджові млинці — мої улюблені, а пшеничної муки мені тепер не можна.

Експерименти вважаю успішними, продовжуватиму в тому ж дусі.