Відставка Залужного: що показав стрес-тест, який навряд чи додав Банковій балів.

Сьогодні в ефірі з Bogdan Butkevych, за дві години до загального "алярму" про ніби-то звільнення Валерія Залужного, ми якраз розмірковували, коли (і чи) відбудуться кадрові зміни, які намітила Банкова.

Давайте чесно. Чи є ще хтось у моїй фб-бульбашці, хто не знав/не чув про протистояння по лінії Офіс Президента - Генеральний штаб? Думаю, більшість знала. Тому новиною це не є.

Це питання давно лежало в двох площинах - політичній і професійній.

Перше - політика. Мовляв, Залужний може стати головним конкурентом Зеленського на виборах. Можу помилятися, але, думаю, що це і є головний мотив, який рухає ОП в прийнятті рішення щодо Залужного - з його рівнем довіри, міфологізації і позиціювання.

Коли депутат від Слуг народу починає кампанію з дискредитації Головкома, з "кастингом" його наступників - це зчитується суспільством однозначно. Коли у розмовах офф-рекордс в стінах ОП (мене туди не звуть, але є, кому переповісти) часто чується невдоволення публічними проявами Залужного (як, наприклад, його досить відвертою публікацію в The Economist, про яку ОП не знав), це також виглядає, як політичні ревнощі. Коли Залужного ставлять в соцопитуваннях і моделюють вихід у другий тур з Зеленським - це ж теж впливає на психіку. І таких речей предостатньо.

Друга площина - це, очевидно, про різні бачення стратегії війни. Наскільки я розумію, інколи політичне командування дивилось на ситуацію по-одному, тоді як військове - по-іншому. Приклади є. Але тут я не буду нічого розписувати чи оцінювати. Бо оцінку маневрів можуть давати хіба що військові аналітики, а я себе до них не відношу. Тому й коментувати це не буду.

В сухому залишку маємо ситуацію, коли замість злагодженої роботи військово-політичного керівництва, ми прийшли до яскраво вираженого міжособистісного конфлікту. Який сьогодні вилився у публічну площину, хоч і за посередництва джерел, які не були офіційними.

На жаль, а вже не вірю в замирення сторін, бо рубікон фактично перейдено. Добре, що Залужного хоч покликали в Офіс, щоб попередити про майбутню відставку, а не просто вивалили Указ у ЗМІ. Думаю, це рішення психологічно уже прийняте.

Так, Президент має право змінити головнокомандувача. Це його безумовне право. Як і призначити того, кого він вважатиме за потрібне. Але він також бере на себе відповідальність за наслідки такого рішення. Тобто тут тільки одного бажання мало. І це стримує відправити Залужного у відставку так, як це було з десятками інших.

Про наслідки - це як іти "ва банк". Чи новий головнокомандувач одразу вирішить усі проблеми з фронтом, з організацією оборонних укріплень, з новою стратегією перемоги? Чи буде здатний організувати дієздатний Генштаб? Чи навпаки стане розчаруванням і

психологічно добʼє наші оборонні позиції - це і про настрої у війську, і настрої у тилу, зрештою, і настрої серед наших донорів/партнерів? От яка задачка з усіма невідомими.

Президент дійсно сильно ризикує. Що і показав сьогоднішній стрес-тест, який навряд чи додав Банковій балів.

Але це ще не кінець історії. Просто шальки терезів застигли у повітрі.