Міньйони Медведчука в адвокатурі

Голлівудський образ Minions (анг.) або посіпаків асоціюється у глядачів з доброзичливими істотами жовтого кольору, які з нездоровим завзяттями виконують забаганки культового лиходія. Ситуативна самостійність цих істот здебільшого завдає прикрих клопотів їх господарю та особам, які потрапили в поле активності жовтогарячих бешкетників.

Здавалося б, до чого тут зловісна постать Медведчука, адже шлейф його лиходійства майже випарувався з політичної атмосфери України, а його міньйони з лютого 2022 р. трамбують болота московії, за винятком окремих харизматичних персон, до яких дотягнулися руки служби божої з вулиці Володимирської.

Проте, продукти кадрової селекції Медведчука міцно утримують позиції в державних і недержавних інституціях. Прикладом, який наочно підтверджує те, що справа Медведчука - живіше всіх живих, це управлінська вертикаль у таких самоврядних органах вітчизняної адвокатури, як НААУ, РАУ та ВКДКА. У професійних адвокатських колах побутує обґрунтована думка, що очільники названих структур висвячувалися на цю посаду особисто Медведчуком. Підтверджень цьому факту як прямих, так і опосередкованих достатньо багато: хитросплетіння особистих зв’язків, світлини, письмові документи та інші матеріальні сліди в історіографії адвокатури.

Інфіковані духом Медведчука, керівні органи адвокатури стали втіленням конформізму і політичної заангажованості. Не дивно, що у 2013-2014рр. впливові представники НААУ без будь-яких докорів сумління стали на захист диктаторських законів Януковича. Зрозуміло, що такий стан речей в українській адвокатурі є похідним наслідком світоглядних "цінностей" Медведчука, сформованих у зародку його професійної кар’єри в якості "захисника" Василя Стуса.

Важливим штрихом до портрету адвокатського функціонера, виплеканого Медведчуком, є, зокрема, авторитети, на який рівняються ці діячі права. Так, нещодавно світлини НААУ прикрасили епічне фото повернення в лоно адвокатської сім’ї повелителя золотих яєць Олексія Резнікова, якого особисто вітала пані Ізовітова. Вочевидь для керівництва НААУ поновлення адвокатської діяльності колишнього Міністра оборони України, підлеглі якого безсоромно і нахабно виводили багатомільярдні кошти в офшорні гавані, вважається великою честю? Чомусь не пригадую світлини керівниці НААУ з адвокатами, які нині захищають державу на полі бою або з адвокатами, що відзначилися у волонтерській діяльності.

Кадрова кузня Медведчука, нічого й казати.

А ще кілька слів про, так би мовити, караючий меч вітчизняної адвокатури – ВКДКА. Нині там править бал пан Сергій Вилков, який у 2019 р. міцними обценьками обхопив штурвал цієї каральної ланки у системі вітчизняної адвокатури. На той час позиції Медведчука або агента КДБ Соколовського видавалися непохитними, а тому призначення Вилкова С. на посаду голови ВКДКА навряд чи обійшлося без схвалення володільця свідоцтва про право на адвокатську діяльність за №1.

Інфільтрацію Вилкова С. в організм ВКДКА проведено згідно типових методичок спецслужб по просуванню агентів впливу на важливі посади, що передусім передбачає формування ореолу слави, успіху і пошани навколо обраної персони. Утім, численні звання, нагороди і відзнаки, отримані Вилковим С. переважно від НААУ, мали вкрай низький КПД, оскільки професійному середовищу адвокатів доволі складно нав’язати культ величі "видатного" безоплатника і "фундатора" етичних цінностей.

Друге дихання в очільника ВКДКА відкрилося після появи гротескних зображень Медведчука у несвіжому однострої зі скуйовдженим волоссям і кайданками на зап’ястках. Зрозуміло, що після таких метаморфоз у Медведука не залишалося жодного шансу зберегти за собою місце у пантеоні діячів української адвокатури. Складається стійке враження, що цей вакуум прагне заповнити Сергій Вилков власною персоною. Принаймні із перегляду інформаційного наповнення офіційного сайту ВКДКА можемо зробити саме такий висновок, оскільки пан Вилков переступив усі допустимі межі самореклами. Медіаресурс ВКДКА систематично вибухає фотосесіями "героя нашого часу" у різних тематичних ракурсах: "Вилков думає; Вилков обурений; Вилков замріяний; Вилков стурбований; Вилков мислить і тк.д.".

Натомість у середовищі адвокатів ширяться чутки про те, що у стінах ВКДКА кується не дух права, а закладається фундамент матеріального добробуту його керівництва. Звісно, поки що за руку пана Вилкова та його колег з ВКДКА не спіймали, але загальне уявлення про методи та прийоми їх діяльності вже сформоване.

Можна зрозуміти, чому з такою люттю функціонери НААУ, ВКДКА опираються декларування статків в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції". Жонглюючи гаслами про посягання на незалежність адвокатури, спікери вищезазначених органів видають на гора версії про шкідливий характер наслідків їх відкритості перед колегами та суспільством. Хто б сумнівався…

При цьому неперевершений майстер аргументації Вилков С. є вкрай непослідовним у своїх умовиводах, оскільки під час вирішення так званих шкурних питань, пов’язаних з виконанням ВКДКА повноважень дисциплінарного органу, наголошує на виконанні відповідним органом функцій квазіправосуддя.

Окрім того, вже набила оскому історія про протиправну узурпацію Ізовітовою, Вилковим і К⁰ влади у НААУ, ВКДКА після спливу термінів своїх повноважень за допомогою оборудки з інституційним континуїтетом. Осідлавши цю сумнівну перпетуум-мобіле, функціонери НААУ, РАУ та ВКДКА здійснили конституційний переворот та захопили владу в органах адвокатського самоврядування.

Незворотнім наслідком увічнення влади будь-якого вождя, включно з очільниками адвокатської спільноти, є запаморочення голів цих диктаторів. Міньйони Медведчука відрізняються нетерпимістю до критики, а відтак і схильністю до репресій, шляхом притягнення адвокатів опозиціонерів до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності або позбавлення цього права.

Готуючи цю публікації, мені спадало на думку, чи не занадто демонізую міньйонів НААУ, РАУ, виплеканих селекціонером зла Медведчука. Тим паче у громовиці війни не лише ці діячі, але й сам інститут адвокатури видається рудиментом колишнього мирного життя, що якимось дивом функціонує у розтерзаній військовими баталіями країні.

Водночас наявність сильної і незалежної адвокатури є обов’язковим компонентом соціально-правового антидоту, що запобігає отруєнню державного організму міазмами свавілля зі сторони організацій та осіб, які набули право вершити долі і розпоряджатися життями людей в умовах правого режиму воєнного стану.

Хочеться вірити, що в українській адвокатурі вже сформувалася критична маса осіб, яка здатна вичистити стайні НААУ, РАУ та ВКДКА від посіпак Медведчука. Обнадійливим сигналом є новина про розгляд Конституційним Судом конституційної скарги Плескача В’ячеслава Юрійовича на конституційність приписів частини шостої статті 45 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає автоматичне членство адвокатів у НААУ.

Будемо спостерігати і діяти, адже важливо не дати шансу на реванш силам, інтереси яких тісно пов’язані компрометуючими зв’язками з Медведчуком і, відповідно, його кураторами з рфії.