Про зерно, вбивство українського баскетболіста та зміну головкома та генштабу

Я розумію, що все це разом створює вир страху, невпевненості, незахищеності і розпачу. Я не розумію, чим всьому цьому має зарадити тижневе розхитування психіки істеричними постами.

Поговоримо про зерно. Вибачте, але ваші перепости тієї фури не вирішують проблему, а лише поглиблюють вашу ж травму. На глибину 1933. (Десь у Путіна вдоволено потирають руки. Йому якраз все це треба, щоб ми переключились на ворожнечу в нашому таборі, з нашими партнерами, а потім здалися).

З того, що ми зараз в хламіщу розсваримось з поляками, нам легше не стане. (Див. текст в дужках вище).

Оте висипане зерно свідчить лише про те, що ми півроку жуємо соплі у фейсбуку і не вирішуємо проблему.

1. Це значить, що ми неефективні на рівні міждержавної комунікації - від двох профільних міністерств (закордонних справ та аграрного), посольства до депутатських контактів. Мене завжди цікавило, навіщо в Раді існують ті 125 груп дружби. Шановні депутати, вас там звісно не 450, але і працюють з вас хіба що 50.

2. Це абсолютна неефективність галузі. Вибачте, виробники-аграрії, я не знаю, за що ви платите вашим піарникам. І що у вас з внутрішньовидовою комунікацією з поляками. (Чи може це взагалі для вас не проблема, якщо комунікації нема? І ми тут дарма істеримо?).

3. В рамках поради на подумати. Може, замість тут нити, варто перенести енергію на комунікацію з польськими фермерами десь у твітері (Х). І просто поляками. І запитати в них, як їм з тим, що вони нам перекривають шляхи виживання. Це як боротись за Kyiv замість Kiev. Ну, може, трошки складніше. Але ми були в тому ефективні.

4. Ефективним істериком теж можна бути, але не довго. Бо задовбує. Не існує сили поза нами, яка може покращити наше життя. І не варто це перекладати навіть на плечі Залужного. Краще вкладати свої сили в рутинну роботу і допомогу там, де можете.

Фуру не поститиму - у вас і без мене достатньо ретравматизації. Ця війна триватиме доти, поки ми не навчимось ефективно захищати себе самі.

Інакше нас не буде як країни.

Фото Alexandr Senko. Бачите, як стоять колосочки? Отож!