Допомога на поховання: хто й коли може отримати
Ми втрачаємо своїх Захисників і Захисниць. І це – нестерпний біль для всього народу. Але ніщо не зрівняється з болем родин, які тепер вчаться жити заново, без найдорожчих.
Саме тому соціальна підтримка від держави – базова функція. І серед напрямів допомоги – проведення похорону і компенсація витрати на ритуальні послуги та спорудження пам’ятників.
Підписниці й членкині «Об’єднання матерів та дружин захисників України» розповідали про труднощі, які у них виникли при отриманні такої допомоги. Маємо юридичне пояснення щодо деяких ситуацій.
Перш за все, зазначимо: така допомога передбачена згідно з частиною 4 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
А хто ж саме з родини може отримати? Чи обмежене родинне коло? Це батьки? Діти? Дружина? І як визначити, хто саме з них може одержати цю виплату. Наприклад, коли є батьки та дитина 24-років?
На жаль, чинне законодавство не містить чіткого визначення поняття «член сім’ї» чи «член сім’ї військовослужбовця», яке могло б застосовуватись у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців.
А це означає, що переліку немає, як і черговості. Проте звернемося до статті 3 Сімейного кодексу. Вона говорить, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Допоможе розібратися в цьому питанні й Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї». У ньому йдеться, що «членом сім’ї» можна вважати не тільки близьких родичів, а й братів чи сестер дружини/чоловіка; неповнорідних братів і сестер; вітчимів, мачух; опікунів, піклувальників, пасинків, падчерок й інших.
Також головною умовою, щоб визнавати їх членом родини (крім спільного проживання) є ведення спільного господарства:
- наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування,
- купівля майна для спільного користування,
- участь у витратах та утримання житла, його ремонт,
- надання взаємної допомоги,
- наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням,
- інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Правники радять у першу чергу звертатися за отриманням допомоги батькам, дружині (чоловіку), дочці, сину, а, за відсутності таких, іншим, переліченим вище, особам.
Також важлива інформація для родин загиблих військових: чинне законодавство не містить обмежень в часі щодо реалізації права на отримання допомоги на поховання.
Тож якщо ви не знали про цю допомогу і все оплатили самотужки – ви все одно можете звернутися за компенсацією. Незалежно від того, скільки часу минуло.
Для цього слід звернутися до ТЦК та СП за місцем проживання.
Закон не містить переліку документів, які потрібно подавати разом із заявою, проте рекомендується, крім самої заяви подати завірені власноручним підписом копії наступних документів (за їхньої наявності):
- паспорт заявника чи інший документ, що посвідчує особу;
- документи, що підтверджують ступінь спорідненості заявника та загиблого (померлого) військовослужбовця (свідоцтво про
народження, свідоцтво про шлюб тощо);
- свідоцтво про смерть / лікарське свідоцтво про смерть;
- сповіщення військової частини про загибель (смерть);
- наказ військової частини про обставини загибелі (смерті);
- наказ військової частини про виключення зі списків;
- документ із ВЛК про встановлення причини смерті.
Також зауважимо. Ви можете звернутися до органів місцевого самоврядування своєї громади чи населеного пункту. Можливо, працюють місцеві програми соціального захисту родин загиблих військовослужбовців.
