Чому Україна не виробляє боєприпаси за кордоном?
За інформацією від Мінреінтеграції з посиланням на дані Кільського інституту світової економіки, від початку повномасштабного вторгнення Україна загалом отримала міжнародної військової, фінансової та гуманітарної допомоги на суму майже в 170 млрд євро, з яких саме фінансова допомога складає приблизно половину.
З приводу чергового засідання Рамштайну, в черговий раз виникає питання.
Чому за гроші, які виділяються в якості допомоги Україні, наші владноможці до сих пір не домовилися про створення за кордоном підприємств для потреб нашої оборони, які б контролювалися Україною?
Зрозуміло, війна, на жаль, надовго, під постійними обстрілами практично вся наша територія і будь-яке нове військове виробництво в Україні - це першочергова ціль для рашистів, а значить, крайня небезпека для всіх причетних.
Але, якщо наші партнери дають нам "живі" гроші, чому б не налагодити виробництво тих же боєприпасів і не тільки - на територіях, які є недосяжними для рф?
Замість того, щоб вкладати ці гроші в іноземних виробників.
Одночасно ми б вирішили цілу купу питань: налагодження виробництва - під нашим контролем, зауважимо, так необхідної нам зброї на боєприпасів, отримання доступу до передових західних технологій, надходження до нашого бюджету за рахунок прибутку від діяльності підприємств (адже, вибачте, виробництво боєприпасів під час війни в самому центрі Європи не може бути збитковим), працевлаштування наших громадян за кордоном з вирішенням цілого ряду соціальних питань і цілого ряду інших надважливих проблем.
Ну і нарешті, щодо працюючих на цих підприємствах можна було б цілком офіційно закріпити "бронювання".
Тим більше, що ніхто з наших шановних сусідів, скоріше за все, і так не піде на порушення норм міжнародного права щодо біженців та не видасть нам українських громадян тільки через те, що вони втекли від мобілізаціїі.
Звичайно, пропозиція потребує всебічного аналізу для усунення не тільки сугубо правових, а й пов'язаних з цим питань, в тому числі, щодо корупційних ризиків.
Тим не менш, питання це не знімає.
Так - ЧОМУ чи, краще, КОЛИ?
1.) Це нашій владі нецікаво. В силу корупції, інертності мислення, пофігізму....
2.) Щось таке уже є, але це секретно.
3.) Це дуже непросто, бо:
- це має бути країна НАТО, інакше в умовну Молдову "випадково" залетять ракети рашистів
- країни НАТО, мають більш-менш цивілізоване бізнес-середовище, навіть, господи прости, такі як Болгарія, Угорщина....
- в нас практично ніхто, а серед влади взагалі ніхто, не вміє вести бізнес (відкриття бізнесв, робота, трудові відносини) з дотриманням не те що європейського, а і взагалі законодавства, як такого.
- у владі не розуміють, як це - вести економічно ефективну управлінську діяльність, без введення власних фірм прокладок, схематозів, корупції, пристроювання тупих родичів на управлінські посади....
- тобто влада практично не справляється з управлінням підприємствами, що дістались "в спадок", в умовах українського податково-економічного безладу, куди їм до ВІДКРИТТЯ виробництв в цивілізованих країнах.
P.S. Європейські виробники для розширення виробництва ***********, хочуть або інвестицій, або довготривалих (5+ років) контрактів. От тут і можна було б зійтися інтересами, причому з перспективою відкриття ними виробництв в Україні, після війни. Але це, якби у владі думали про Україну, а не про власні рахунки в офшорах.
Те, що москальскі ракети все одно знищать - це міф, котрий ЗЄрамки використовують, як відмазку. Це не є справжня причина.