Таке життя

Я напишу непопулярний та цинічний пост на смерть Навального.

Замість того, аби зловтішатися темою про бутерброди, Україна мала б використати загибель російського імперця, опозиціонера Путіну, для досягнення нашої головної мети - Перемоги, як збереження Держави та Нації.

У той момент коли в США точаться дискусії про надання Україні допомоги, а українці можуть опинитися в схожій ситуації з курдами чи народом Афганістану, дружина Навального зриває оплески на Мюнхенській конференції. Це у той час, коли наші опозиційні політики не змогли туди навіть виїхати.

Зараз реакція на смерть російського "опозиціонера" буде бурхливішою ніж на ракетні атаки на Харків, Львів, Запоріжжя і можливої здачі Авдіївки. Таке життя.

Портніков дуже правильно висловився. Так само як українці забули про війну в Сирії чи утиски уйгурів в Китаї, світ стає холоднішим до проблем України. Така людська природа. Людина до всього звикає. І якщо українські тилові міста менше думають про передову, а під час повітряних тривог все менше ходять в бомбосховище, то що говорити про Світ. Світ живе своїм життям.

І такі події, як смерть Навального, як би він мені був неприємним, є важливими подіями, які можуть нагадати Світу про розлюднення РФ та злочини Путіна.

Тому, коли Зеленський приєднується до голосів світових лідерів із засудженням цього убивства, він робить більше для України ніж всі ті пости про бутерброд.

Ми не маємо достатньо зброї проти РФ, тому мусимо перетворювати на зброю усе, що під рукою. В тому числі й смерть Олексія Навального.

Аби смерть Навального стала зброєю проти Путіна - достатньо просто бодай поспівчувати його рідним. Таке життя.

Усі реакції:

1,5 тис.Borys Babin, Pavlo Danylchuk та ще 1,5 тис.