Непокаране зло

Сьогодн у апеляційному суді міста Києва буде вирішуватися доля такого собі Олександра Волкова. Це все ті ж справи Майдану, котрим ось нині ювілей – десятирічка. Вирішив собі накидати в суді промову, але через відомі обставини, не буду присутній. Тож викладу ці пафосні тези тут – пардон, такий вже жанр виступів у суді.
Отже, за фабулою слідства, Волков був одним із старших у групі, котра займалася викраденнями майданівців. Це вони схопили нас з Юрієм Вербицьким у Олександрівській лікарні, катували і врешті Вербицького добили.
5 років до повномасштабки я, як на роботу, ходив на засідання по цій справі. Як до того ходив на засіданнях у справах інших причетних до цього злочину. Це було (і є) справою мого життя. Як, я впевнений, це є справою життя адвоката потерпілих родичів Вербицького Закревської.
Але завтра ні мене, ні Закревської не буде, бо зло, яке спричинило загибель Вербицького, нині зросло настільки, що ми змушені бути на війні проти нього.
За 10 років те непокаране зло лише зростало. Було достатньо часу, щоб ще до повномасштабного вторгнення поставити необхідні крапки у справах Майдану щодо тих, хто давав вказівки, хто організував, хто платив, хто викрадав, хто катував, хто прослуховував, хто прикривав, хто саботував розслідування. Я вже понад 10 років в режимі очікування. Не лише того, щоб почути щодо своїх викрадачів "винен", а щоб і побачити реальність покарання.
На жаль, потерпілий Вербицький (брат Юрія) вже точно не побачить покарання кривдників свого брата, бо помер позаминулої осені. Повільність Феміди, з якою багато хто вже змирився і багато хто перед котрою капітулював, ніколи не грає на користь того, хто постраждав, і, навпаки, завжди допомагає уникнути покарання винуватцям.
Досвід майже рівно двох років участі у бойових діях допоміг мені глибше зрозуміти ціну того, що ми захищаємо, а відтак і вину тих, хто намагався і намагається на це посягнути.
Якщо абстрагуватися від вузьких формулювань кримінального законодавства, то для мене Волков є типовим колаборантом, зрадником, котрий активно перейшов на бік ворога під час неоголошеної фази війни. Він прекрасно усвідомлював, кому на руку будуть його дії.
До речі, його посправники зараз воюють проти нас. Співорганізатор злочину Зубрицький нині виконує роль пропагандиста російської повномасштабної агресії, намагається стати частиною окупаційної влади.
***
Чи змінила нинішня величезна трагедія котра відбувається в Україні, ставлення Волкова?
Чи розкаявся волков бачачи сотні тисяч жертв? Чи переглянув він свою позицію, зрозумівши причинно-наслідкові зв'язки?
Ні, на жаль, цього не видно, і, мабуть ми вже цього не побачимо.
На мені, на жаль зараз великий тягар відповідальності, бо не стало не тільки брата Юрія Вербицького, але і багатьох майданівців, котрі були потерпілими у численних кримінальних провадженнях – вони пішли на фронт і не повернулися, і мені треба далі продовжувати нашу спільну справу.
Тож від імені всіх них я хочу сказати, що така людина, як Волков, заслуговує в нинішніх історичних умовах на найсильніший осуд і на найтяжче покарання.
Тож, пане Ігорю, полиште Ви свої "іносказанія" і подивіться правді в очі - не дочекаєтеся Ви нічого хорошого при Зеленському і його шайці.
...вічна пам'ять Сашку Білому та іншим славним опришкам **********, імені яких я не знаю... Справжнім, з гарячим серцем, з правильним розумінням судової влади...
Після жовтневого перевороту, у імперії, возіяньські очуківали, що сашки білі поведуть на розстріл буржуїнів, сашки чомусь почали розстрілювати усіх підряд, і возіяньських настріляли більше ніж буржуїнів
Kill`em all
Покарання - це засіб, інструмент впливу на такі об'єкти, від яких ймовірно очікувати адекватної реакції на цей сигнал.
Але якщо імовірність адекватної реакції рівна нулю... то покарання стає неадекватним засобом, тобто, таким, який не здатний привести до результатів, яких бажає той, хто застосовує цей засіб.
Наприклад:
COVID-19, чума, холера, скажені тварини - це зло?
Чи збирається хтось "карати" це зло?
Чи, може, у подібних ситуаціях застосовуються інші засоби?
-------
Наприклад, адвокати, судді і прокурори можуть затримати час настільки, що він практично зупиняється (як поблизу космічних "чорних дір"): справи можна відкладати, переглядати, оскаржувати, повертати на дорозслідування... І навіть просто відкривати і закривати їх (хоча б і по декілька разів). І це може тривати роками... Навіть нескінченно довго, якщо знадобиться. ...
-------
Джерело - Додаток: Алгоритм війни і смерті "Феміда" із https://2homosapiens-ua.blogspot.com/ 2homosapiens-ua.blogspot.com
... ...
Що ж до ув'язнення як способу усунення подальшої небезпеки від тих, хто скоїв злочин, на якийсь час (шляхом їх знерухомлення)... То по-перше, карна система "Феміди" і в цьому аспекті нелогічна, а саме: ймовірність повторного вчинення злочину тою людиною, яка вже вчинила якийсь злочин раніше (рецидив), навряд залежить від тяжкості злочину. Тому повторна дрібна крадіжка подекуди не менш імовірна, ніж повторне вбивство (якщо ні крадія, ні вбивцю не будуть затримувати). Тому немає логіки в тому, щоб дрібного крадія чи вбивцю затримувати на різний час - обох тоді було б логічно затримувати назавжди (довічно), щоб більше ніколи не могли повторити своїх злочинів щодо інших людей, і випускати тільки тоді, коли спеціальна атестаційна комісія переконається, що вони не будуть повторювати попередні чи скоювати нові злочини. За якою ж логікою тоді злочинців випускають після деякого наперед встановленого часу на волю, знаючи, що після цього не тільки крадій може продовжити красти, але і вбивця може продовжити вбивати? Це можуть бути якісь сторонні міркування типу милосердя чи умовних (вигаданих кимось, тобто, довільних) оцінок відповідності строку ув'язнення до тяжкості покарання, але в усякому разі ця логіка слабко зв'язана з імовірністю повторного вчинення злочинів (після звільнення вже покараних або так і не покараних злочинців), і тому лише частково узгоджується з ціллю зменшити злочинність. ... ...