Оцінювати не можна підтверджувати?

Днями Мінфін опублікував на своєму сайті Матрицю Реформ, яка підготовлена Кабміном у співпраці із Світовим банком та є втіленням побажань та рекомендацій наших міжнародних партнерів. Мова про лист із США восени минулого року, який назвали "План реформ від Білого дому" та пріоритетів, висловлених послами країн "Великої сімки".

Судова реформа в цій Матриці реформ висвітлюється в першому розділі, поруч із антикорупційною та правоохоронною. Першим пунктом серед умов та рекомендацій по судовій реформі зазначено відновлення призупиненого в 2019 році кваліфікаційного оцінювання діючих суддів.

Новостворена Вища кваліфкомісія суддів України наразі доволі активно продовжує процедуру одноразового кваліфікаційного оцінювання діючих суддів, запроваджену в 2016 році.

Для розуміння ситуації - у чинному законодавстві є дві різних процедури, за якими ВККСУ оцінює суддів чи кандидатів в судді: підтвердження здатності судді (кандидата) здійснювати правосуддя та перевірка відповідності судді займаній посаді.

Саме перевірка відповідності судді і є процедурою, яка застосовується до вже призначених суддів, кожен суддя зобов'язаний її пройти. Цей процес має відбутися один раз і як виключення, про що наголошувалося у висновках міжнародних експертів, які надавалися введенням в законодавство цього інституту.

Регулювання цієї процедури міститься в Перехідних положеннях Конституції України (п. 16-1) та Перехідних положеннях Закону "Про судоустрій і статус суддів" (і це вчергове підкреслює одноразовість та тимчасовість цієї процедури). Зокрема в п. 20 Перехідних положень Закону про судоустрій донедавна було встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково, оцінюється колегіями ВККСУ в порядку, визначеному цим Законом. І якщо суддя не проходить перевірку чи відмовляється від неї, то він звільняється з посади Вищою радою правосуддя (ВРП) за поданням тієї ж самої колегії ВККСУ.

Така процедура діяла до 30.12.2023 р., допоки парламент не ухвалив зміни до законодавства, які удосконалюють та досить суттєво змінюють процедури добору нових суддів та проходження суддівської кар'єри.

"Вузьким" місцем такого регулювання було те, що формально достатньо було рішення не всього складу ВККСУ, а лише колегії ВККСУ у складі трьох членів, щоб визнати суддю таким, що пройшов перевірку. На відміну від іншої процедури - підтвердження здатності судді, в якій у разі негативного висновку ГРД щодо судді (кандидата) ВККСУ долає його, приймаючи рішення повним складом. З цього приводу точилися дискусії, зокрема висловлювалася думка, що процедури перевірки відповідності судді займаній посаді та підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя є тотожними за своїм змістом. Але, на моє переконання, норма була прописана таким чином, що пленарний склад (повний склад) ВККСУ був позбавлений можливості впливати на рішення колегії. Адже пленарний склад не мав повноважень у цій процедурі навіть при негативному висновку ГРД. Таке ж розуміння було підтверджено і практично всіма науковцями з провідних навчальних та наукових інституцій, які були залучені до обговорення необхідності внесення змін до цієї норми.

Цю ситуацію вдалося виправити змінами у чинне законодавство, і з 30.12.2023 р. відповідно до п. 20 Перехідних положень в редакції Закону №3511-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри" передбачено участь пленарного складу ВККСУ у перевірках відповідності суддів займаній посаді. Перехідні положення доповнені новими пунктами (п. 20-1 та п. 20-2), які вирішують певні проблемні питання, що виникали на практиці в цих процедурах. Переконаний, це правильний підхід, який підвищує роль ГРД та ВККСУ в повному складі в таких перевірках. На жаль, це можливо виключно на майбутнє, по суддям які не пройшли оцінювання колегіями ВККСУ до 30.12.2023.

Однак виникає важливе питання. Чи перевіряти знову суддів-п’ятирічок (тих, які в свій час були призначені вперше на 5 років і підлягали перепризначенню), які відповідно до чинного законодавства вже пройшли перевірку відповідності судді? Мова про суддів, які проходили перевірку за участі ВРП в період, коли ВККСУ не працювала (більше трьох років) на підставі Закону № 679-ІХ, що був прийнятий ще в червні 2020 року. Він надавав повноваження ВРП на період відсутності ВККСУ вносити Президенту подання на призначення суддів-п’ятирічок, які пройшли перевірку відповідності в порядку п. 20 Перехідних положень в редакції, що діяла на той час, та мали позитивне рішення колегії ВККСУ. Відповідно до повноважень ВРП, якщо до таких суддів були питання з боку, зокрема, ГРД, то вони мали бути враховані при прийнятті рішення. ВРП ці функції виконала, внесла подання, оцінивши негативні висновки ГРД, а Президент України більшість з них призначив суддями на постійній основі.

Здавалося б, питань не мало би бути. Але вони з'явилися після поновлення роботи ВККСУ. Деяким активним громадянам не сподобалося як ВРП виконала свою роботу в цій частині (недостатньо мотивовані рішення або не той результат?). Практика складається таким чином, що вже призначені судді-п'ятирічки проходять ще раз перевірку відповідності у ВККСУ (вже по новим правилам, за участю пленарного складу ВККСУ), яка закладалася як одноразова виключна процедура. І якщо ВККСУ приймає рішення, що вже призначений Президентом України суддя не проходить таку нову "повторну" перевірку, то виникає ряд критичних для подальшого розвитку ситуації питань: на якій підставі ВРП переглядати свої вже прийняті рішення по цим суддям і як їх мотивувати, якщо ці питання вже були предметом розгляду ВРП і відповідним обставинам надавалася оцінка? На якій підставі Президенту України скасовувати свій Указ про призначення судді чи звільняти суддю, який вже пройшов оцінювання у відповідності до чинного законодавства?

А чи законні судові рішення, ухвалені суддями, яких на підставі однакових негативних висновків ГРД, ВРП визнало доброчесними, а ВККСУ – не доброчесними?

І це не про конкретні персоналії, до яких дійсно могли бути питання, але вони мали би бути вирішені у визначений законом спосіб (в нашому випадку - на стадії розгляду питання у ВРП). Це - про повагу до закону та підходи до застосування законодавства з боку ВККСУ.

І на жаль, наразі вони викликають більше питань ніж відповідей.