Війна не закінчується на нулі
Природно увага українців і світу вже другій рік фокусується на передовій російсько-української війни: Київ, Харків, Маріуполь, Лисичанськ, Херсон, Бахмут, Авдіївка… Але війна не закінчується на нулі. Фронт ефективний лише тоді, коли тил так само гарує 7/24 задля спільної перемоги.
Війна в Україні вже давно вийшла за рамки лише воєнних дій та ракетних обстрілів, торкнувшись усіх сфер життя майже кожного та кожної...
Ми віримо у нашу перемогу — і мобілізуємо всі наші ресурси та сили, аби вона якнайшвидше настала. Однак навіть перемога не розвʼяже всіх наших проблем, а лише розпочне новий надважливий етап в житті України.
Відбудова міст, відновлення економіки, повернення наших людей з-за кордону, і, звісно, важке повернення до нормального життя сотень тисяч військових, які повернуться з фронту.
Розуміючи важливість фізичної і психологічної реабілітації та подальшої успішної реінтеграції ветеранів та постраждалих від російської агресії в українське суспільство, ми розпочали проект з побудови Навчально-тренінгового та реабілітаційного центру ПДМШ ім. Миколи Пирогова (НТРЦ). Між собою ми напівжартома називаємо його "Перший український кібуц" – простір, в якому ті, хто відстояв незалежність, спільно будуватимуть майбутнє — своє і своєї держави.
Наразі НТРЦ знаходиться на стадії активного будівництва. Мріємо запустити його на 10 річницю ПДМШ.
Саме тому ми говоримо, що війна не закінчується на нулі. Війну, а точніше її наслідки, ми будемо ще довго відчувати у мирних містах навіть після перемоги. Заподіяні війною рани будемо гоїти десятиліттями….
Саме тому ми повинні розуміти, що війна не закінчується на нулі. Що успіх фронту залежить від самовідданої та злагодженої роботи тилу. Що перемога – лише можливість вибороти краще майбутнє для себе та своєї країни.
Маємо зняти рожеві окуляри марних сподівань і налаштуватись довго і важко гарувати: допомагати фронту, відновлювати інфраструктуру, лікувати нашу країну, яку ворог осатаніло намагається знищити щодня.
