Російські олігархи зароблять на українських дорогах?

На Львівщині планують капітальний ремонт дороги М-09 Львів – Рава-Руська. Це траса до українсько-польського кордону. Ділянка ремонту близько 62 км.

Знаю цю трасу. Каравани вантажівок. Затори. Дуже щільний трафік, покриття не витримує навантаження, дорога руйнується.

Звісно, в пріоритеті зараз фортифікації на фронті. Але гроші на ремонт з бюджету. Залучають 182 млн євро кредиту від ЄБРР.

Чи можна перенаправити кошти на потреби Сил оборони? Ні, не можна. Угода ще 2020 року. Кредит цільовий. Виключно на стратегічно важливий інфраструктурний проект. Без варіантів. Або користуємось можливістю, або не отримуємо нічого.

Тому питання лише у тому, хто буде реалізовувати? Чи принаймні, податки підуть в українській бюджет?

За моїми даними, проєкт розділений на два лоти. Вже відібрані декілька компаній, між якими їх розділять.

Чому цей факт намагаються утаємничити від суспільства?

Перша компанія – польська філія європейського концерну Strabag. Чи пустить Польща українську компанію на свій ринок будувати, або ремонтувати автобан? Судячи з того, як польський бізнес б’ється за власні інтереси, думаю, що це неможливо. Але питання навіть не в тому. Серед власників Strabag російська Rasperia Trading Limited, яка належить підсанкційному путінському олігарху Олегу Деріпасці.

Минулого року представника Rasperia у наглядовій раді було відправлено у відставку. Росіянам нібито не перераховують дивіденди, збираючи гроші на окремому рахунку. Проте Деріпаска офіційно залишається власником компанії та матиме право на свою частку прибутку від проекту в Україні.

Чи знають про це у Державному агентстві відновлення та розвитку?

Друга компанія – турецька IC İçtaş İnşaat Sanayi ve Ticaret A.Ş.

В минулому році служба безпеки Латвії не рекомендувала допускати компанію до участі в будівництві нової гілки залізниці. Адже IC İçtaş щільно співпрацює з рф. Турки будували мости у Сант-Петербурзі, термінал аеропорту, швидкісний автошлях між Москвою та Санкт-Петербургом. Є основним підрядником будівництва російської атомної станції у Туреччині (генпідрядник будівництва компанія "Титан-2", яку очолює Григорий Нагинский, колишній заступник міністра оборони рф).

Тобто латвійці розуміють ризики, а українці готові надавати стратегічні контракти турецьким друзям путіна?

Третя компанія – AZViRT з Азербайджану. Компанія належить родині Алієвих. Працює у своїй країні та у Сербії, де співпраці з AZViRT надають статусу міждержавного партнерства. Робота компанії в Україні супроводжувалась скандалами та звинувачення у зриві термінів та неналежній якості.

Але ключовим є інше. Рік тому на спеціальній сесії на Генасамблея ООН офіційний Баку вирішив не брати участь в голосуванні щодо засудження російського вторгнення. Навіщо псувати відносини з путіним? До речі, нещодавно останній щиро привітав азербайджанського колегу з переобранням на пост президента. Азербайджан продовжує бути членом ОДКБ. Це їх позиція, їх пріоритети. Мають право. Але Україна також має право розставляти економічні і політичні пріоритети? Чи не так?

Президент анонсував програму "Купуй українське". Ініціатива голови держави інфраструктури не стосується? У нас не має українських компаній, у кого можна закупити послуги з капремонту?

Чи може у наших топ-чиновників від інфраструктури інше бачення ніж у Президента? Так розкажіть нам!