Україна змінила стратегію повітряної війни, - воєнний огляд КБФ

Повітряні Сили змінили стратегію, перекинувши частину дефіцитних ресурсів ППО на захист фронту. Тривають повітряні удари вглиб Росії, зокрема й по новому класу цілей: промисловості агресора.

Стало зрозуміло, чим пояснюються лютневі успіхи України в збитті російських винищувачів Су-34 та літака ДРЛВ А-50. 8 березня Командувач Повітряних Сил Микола Олещук заявив, що “розрахунки зенітних ракетних військ ПС чи не щодня полюють на російські винищувачі” і запевнив, що це призвело до помітного зниження кількості й глибини ударів керованими авіабомбами (КАБ) по передових українських позиціях.

Водночас незалежні OSINT-спостерігачі фіксують різке збільшення спроб ворога вразити українські ЗРК: авіабомбами, крилатими ракетами, дронами “Ланцет” тощо.

Найімовірніше пояснення: частина зенітно-ракетних комплексів Повітряних Сил перекинута ближче до фронту і тепер захищає не об’єкти в тилу, а наземні сили. Адже про надання Україні додаткових ЗРК середньої дальності не повідомлялося вже кілька місяців.

Висувалася версія про те, що частина російських літаків позаминулого тижня збита власною ППО внаслідок хитрої тактики України. Однак підтверджень цьому недостатньо. Крім того, ця ймовірна тактика (“перенасичення неба”) все одно вимагала б істотного витрачання українських зенітних та інших ракет поблизу лінії фронту – відтак і перебазування туди додаткових пускових установок.

***

Перекидання ППО на фронт – це неоголошена, але істотна зміна повітряної стратегії. Донедавна ПС зазначали, що ресурси ППО обмежені й можливостей для відбиття ударів російськими коригованими бомбами немає. Єдиною відповіддю досі були спроби знищити переносними комплексами ППО ті поодинокі російські винищувачі, які підлітали занадто близько до фронту.

Найімовірніше, це реакція командування на втрати у Битві за Авдіївку (де фіксувалося інколи більше 100 ударів КАБами на день) і широкого медіа-висвітлення цієї проблеми. Так, 10 березня вийшов сюжет CNN про те, що потужність ворожих КАБів зросла і їх застосування має “спустошливі наслідки”.

Рішення “відірвати” частину протиповітряної оборони від тилу було важким, але виправданим. Адже додатковий захист наземних військ є стратегічно не менш важливим, ніж захист мостів, електростанцій тощо. Нагадаємо відому цитату генерала Марченка про необхідність “берегти піхоту”, як запоруку будь-якого воєнного успіху.

Воєнні доктрини вимагають наявності безпосередньо в Сухопутних військах (на фронті) істотної кількості ЗРК, зокрема й середньої дальності (“Бук-М1”, NASAMS тощо). Ворог намагається підтримувати таку присутність і регулярно втрачає комплекси “Бук” під ударами українських дронів.

Є й інформаційно-політичний аспект: влада мусить продемонструвати суспільству додаткові зусилля зі зменшення ризиків для фронтовиків.

***

Новий тренд українських повітряних ударів – ураження російської промисловості. Минулого тижня відбулися успішні дронові атаки на комбінат “Сєвєрсталь” у Череповці, та на Михайлівський гірничо-збагачувальний комбінат на Курщині.

Сталеварні виробництва – це воєнно-стратегічні об’єкти Росії, які не лише забезпечують виробництво зброї, а й залишаються істотним джерелом податкових надходжень. Також вони вразливі через технічні особливості (багато обладнання просто неба, велика площа тощо) та розташування. Найновіші найприбутковіші гірничо-металургійні підприємства агресора – не в Сибіру, а в Курській та Ліпецькій областях.

Тривали й уже традиційні дронові удари по російських військових об’єктах, зокрема по авіазаводу в Таганрозі (де ремонтуються сумнозвісні літаки А-50). Це підтверджує заяви українських посадовців про те, що обсяги виробництва далекобійних дронів “наздоганяють” можливості ворога.

Утім, атаки “Шахедів” по Україні поки є більш масовими.

Крім того, експерти вважають, що бойові частини українських далекобійних дронів залишаються слабшими за російські. Відтак про руйнування капітальних споруд ворога поки не йдеться, що, втім, і не завжди необхідно.