Я не дам вам кривдити цей босий, тихий і самозабутий народ
За чистим непорозумінням, він став в.о. начальника одного з департаментів міністерства. Зграї і зграйки негідників, котрі протягом десятиліть щедро обсіли цей державний орган, не змогли тоді зорієнтуватися під час чергової політичної ротації і вчасно поділити усі пости. Поки молоді бультер'єри насмерть кусалися під килимом із старими, ого посаду не чіпали. Вищому керівництву з того була ще й користь. Його, як манекен, як окрасу вітрини, показували іноземним делегаціям.
Жодного впливу у міністерстві у нього не було. Його не кликали на наради, у нього навіть не було перепустки, щоб потрапляти у ті поверхи міністерства, куди вільно заходили керівники інших департаментів. Але від посади була величезна користь.
Посада дозволила йому ходити на прийоми у посольства, і згодом завести деяку кількість зв’язків. Як людина у минулому з урядово-політичного світу, він розмовляв із посольським однією мовою, у прямому і переносному сенсі. Як людина, що повернулася з пекла, йому було що сказати. Він був по-справжньому цікавим, як цікавим зблизька може бути рідкісний хижий звір.
У Києві його зводили із іноземними військовими і агентами спецслужб, котрі під різними легендами спостерігали війну зблизька. Їх він чудово помічав, попри їх цивільний одяг. Військові свою чергу, допомагали його друзям із українських мілтек-компаній знаходити гроші та технології в ЄС.
Він почав знову згадувати, як слід посміхатися в обличчя покидькам і тиснути руки пройдисвітам. Вдень він блукав коридорами, де двері і люди протрухли від душевних немочей, ввечері тусив із енергійними шахраями і успішними бізнес-уклоністами.
Це оточення у мирний час було б йому глибоко огидним, і, мабуть, він би вив від одинокості. Але тут він був на війні, й самотність відступала. Він уявляв, що з ним за одним столом сидять ті його друзі з Бахмуту, з котрими він щовечора, після бойових виїздів, вечеряли в бахмутському будинку. Друзі, з яких цілим нині залишився тільки один В.
***
"Я не сиджу спокійно у клітці. Я щодня збиваю свої груди об грати. Я вирвуся.
Я зроблю цю зброю. Я зроблю її з усього, що любив найбільше у своєму житті.
Зі своєї колиски, з першого поцілунку дівчини, із зоряних кримських ночей, з першого погляду своєї дитини - я зроблю вам смерть.
Кожним подихом я битиму у одну точку, кожним ударом серця - в одну точку.
Кожну крихту їжі, кожну краплю води я всотуватиму, примовляючи - стань моєю плоттю і кров’ю тільки для того, щоб робити вам смерть.
Я перекладу "Отче наш" на своєю мовою, де кожне слово розкаже, звідки почнеться і як прийде до вас ваша смерть.
Я не дам вам кривдити цей босий, тихий і самозабутий народ.
А потім - а потім я хочу спочити. Я хочу, щоб цей народ, часткою якого я дивним чином є, врешті по вашій смерті відпустив мене."
Ця сповідь більше схожа на фантазію. Владна потолоч не буде біля себе терпіти таких білих ворон вони або його замажуть під себе, або знищать чи позбудуться.
вона під-цехувалася, під-націоналістичилася, роз-хуцпарилася - але вижила
в США гасло звучить просто : "менше держави, самі знаємо як і що"
але навіть в мінімальній державі має бути непідлегле судочинство, непідлегла прокуратура і непідлегле міністерство оборони
в Україні, нажаль, поки що не так
більш того, кожне силове відомство вибудувало "Україну в собі", сіло на певні експортно-імпортні струми, і повністю виправдовує "норманську теорію похождення Русі"
а міністерство закордонних справ просто похєріло всіх хто виїхав (нинчє чи давно) : ні паспорт не отримаєш, ні візу - всі пішли робити бізнес в країні перебування.
чортищо, короче
"Развєнчіватєль", ти хоч трішки поцікався історією, щоб щось заявляти. Історичним фактом можна визнати якийсь факт, якщо він підтверджується з кількох незалежних першоджерел, а не з книжки якогось писаки, хоч він і історик.
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000893
Там є про спадщину Хмельницького в 1 млн.європейських срібних талерів.
Історичне дослідження починається з виявлення багатьох різних джерел (евристика) з вибраної теми. Всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, можна розділити на два основних класи: історичні й археологічні. У випадках, коли письмові джерела відсутні, використовують винятково археологічні джерела. Найважливішими історичними джерелами є письмові тексти - хроніки, документи, листи, тощо. - їх називають первинними історичними текстами.
Історичні джерела виступають як свідчення, відображення, образи, сліди минулого, використання яких послуговується для реконструкції історичного минулого. У ході такої реконструкції виникають історичні праці - їх називають вторинними історичними текстами (або історіографією).
Приступаючи до дослідження джерел, історик повинен знати історичну обстановку, своєрідність мислення і особливості передачі інформації в епоху, що вивчається, володіти спеціальними знаннями, необхідними для роботи з документами вибраного періоду (наприклад, для епохи феодалізму - знання палеографії, історичної граматики і ін.).
Визначення достовірності джерела складається з вирішення трьох завдань: встановлення тексту, інтерпретація джерела і вивчення його походження.
Одним із найважливіших принципів забезпечення вірогідності результатів дослідження є принцип об'єктивності, який зобов'язує розглядати історичні явища і події у всій їх складності, багатогранності й суперечливості, з урахуванням усієї сукупності позитивних і негативних сторін їх змісту, незалежно від того, чи подобаються вони дослідникові чи ніhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#cite_note-%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB-1 .
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=HIST&P21DBN=HIST&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=hist_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=HIS=&S21STR=231
Ж А Х !!!!!
Ми не на науковому дискурсі,а на сайті новин.
Я навів факт ,що прочитав у книзі професійного історика. Немає ніяких підстав йому не довіряти. Якщо Вам особисто ця інформація здається не достовірною,то Ви особисто можете звернутися до автора книги та поцікавитися першоджерелами.
Якось так.
Коли, як доказ наводяться дані з одного джерела, то це не факт, а бажання вільну інтерпретацію видати за факт - тобто МАНІПУЛЯЦІЯ!
Ви намагаєтесь маніпулювати.
Ви намагаєтеся мене примусити шукати ще доказів, а це не моя робота. Для цього існують професійні історики. Їхня праця оцінюється на відповідному рівні - дисертаціями,званнями. Наукове звання - це вже є тавро якості. Це ознака,що цьому автору можна безумовно довіряти,він вже все перевірив перед тим як нести до друку в Академії наук свою працю.
Зрозумійте, Шановний, нарешті, що Ваше слово проти мого слова ( так само ї навпаки) то є ніц. Бо ми з Вами є ніхто. А інформація від науковця - це зовсім інша справа. Та замість того аби мовчки студити свою пельку, Ви тут починаєте якогось лікнепу для студентів 1-го курсу.
По темі, ви так нічого і не зрозуміли. Це я теж розумію, бо ви яскравий приклад для демонстрації дії ефекту Даннінга - Крюґера. Ну 100%.
Дякую за спілкування. Далі ігнор, все таки, ефект Данінга - Крюгера, передбачає спокій для перезбудженого опонента. Прощавайте.
Види епітафій:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80 Літературний твір , написаний у зв'язку зі смертю чи втратою кого-небудь.
P.S. Я той хто особисто підходив до тебе в залі засідань ВР з намаганням пояснити ситуацію сподіваючись, що можливо ти не розумієш що робиш, і хто особисто переконався в тому, що все що ти робив, ти робив свідомо. А тепер ти говориш про захист народу честь, історію і майбутнє якого ти паплюжив обкрадаючи з панянкою Мазур і набиваючи собі кишені?
Готовий надати докази своїх слів кожному, назвати імена, справи, документи. Знайти мене не важко. Маю честь.
А щодо Луценка, то людина все вірно написала. Оскільки я особисто працювала в УДІКС в той час коли Луценко допомагав прибрати тодішню директорку Пламеницьку (яка була незручною для міністерських корупціонерів та відстоювала що в Києві повинен бути ІАОП для уникнення можливих незаконних забудов) та сприяв тому, що цей інститут очолила людина ласа до грошей та готова виконувати будь які "хотєлкі" як міністерства так і КМДА.