Кадрові перестановки в РНБО та СЗР – плюс чи мінус?

Цього тижня відбулись дуже важливі, на мій погляд, кадрові зміни в ряді ключових установ: по-перше, президент звільнив секретаря РНБО Олексія Данілова, по-друге, призначив на його місце керівника СЗР Олександра Литвиненка, по-третє, призначив головою зовнішньої розвідки людину Буданова Олега Іващенка. Що означають ці непрості перестановки?

Експерти висказали вже багато думок щодо причин звільнення Данілова – від конфлікту з оточенням президента, до обурення китайських дипломатів щодо "якогось хуі". Не можу сказати, що я був противником Данілова. Деякі його заяви мені подобалися, але все ж завдання РНБО - це системна і кропітка робота, зокрема по підготовці ставок і по іншим важливим речам. У цьому плані призначення Литвиненка є плюс, оскільки Литвиненко уже має великий досвід роботи в РНБО за часів президенства Порошенка. А по-друге, і що головне - він має досвід служби у розвідці.

Я б не упускав і ролі санкційної політики у цих кадрових перестановках. Адже РНБО – орган, який мав і має силу своїм рішенням блокувати діяльність тих чи інших компаній на території України, не надто докладаючи зусиль для пояснення причин накладання санкцій. І це викликало неабияке обурення бізнесу та суспільства, адже механізму оскарження рішення про накладання санкцій не існує досі. Тож деякі факти та хронологія подій наштовхують на думку, що санкції зіграли не останню роль в процесі кадрових перестановок.

Спочатку, минулого тижня, закрили проект НАЗК щодо списку "Міжнародних спонсорів війни", мотивуючи це тим, що санкційна політика має зосереджуватись в одних руках, а власне – і віданні РНБО. Слідом прибирають Данілова, на якого вже було багато нарікань з приводу санкцій, а новим очільником Ради нацбезпеки стає голова СЗР. За моїми даними, СЗР дуже активно впливала на прийняття загальносвітових – не просто українських - санкцій. І це невипадково, і сподіваюсь, свідчить саме про політичне рішення навести лад у цій сфері.

Те що санкції, які мають бути дієвим інструментом економічного тиску на ворога, впроваджуються в Україні за іншими мотивами, такими як конкурентна боротьба, - про це вже давно говорять і в Україні, і на Заході. Розповсюджена думка – що санкції стали предметом торгу, - через непрозорість їх введення, відсутність законодавчої основи, механізму оскарження. Замість попереднього розслідування, оголошення звинувачень, компанії та людей вносять у списки за засекреченим поданням служб, а далі – роки судових процесів, щоб спростувати звинувачення та зняти санкції, що видається майже неможливим у короткостроковій перспективі.

Тож далі чекаємо на зрушення в цьому напрямку - для початку, законодавче врегулювання санкційного механізму. Щоб санкції не перетворювались на боротьбу з неугодними бізнесами та конкурентні перегони.

Що ж до призначення бойового генерала Іващенка новим очільником СЗР, тут я вбачаю лише позитивний тренд. По-перше, це людина з досвідом, близька до Буданова і це точно є підсиленням розвідувального напрямку загалом. Вже певний час є конкуренція між ГУР та СЗР, перетягування ковдри та задвоєння деяких функцій, тож тепер має місце факт підсилення, і можна так сказати, що буде щось на кшталт аналітично-бойової співпраці ГУР і СЗР. Зараз це може бути синергією з більшою ефективністю.