США вчаться в України?

Почну з історичного екскурсу.

За часів Леоніда Кучми виникла не тільки загальновідома багатовекторність. Яка була реалізована таким чином, що голова РНБОУ Володимир Горбулін відповідав за взаємодію з США, а його впливовий заступник Олександр Разумков — за взаємодію з рф. І це дозволяло Україні успішно лавірувати між Штатами і росією.

А ще у цей час вигадали і улюблену відмазку всіх українських президентів під назвою «не вистачає повноважень». Наполягають, наприклад, Штати з МВФ припинити дотувати з бюджету збиткову комунальну сферу, а Кучма розуміє, що таке рішення викличе спротив у суспільстві. І починає розповідати американцям: та я ж «за» обома руками, але та сфера регулюється виключно законом, а депутати, кляті, голосувати не хочуть, і нічого не вдієш...

Зараз в мене складається враження, що в цю гру «президент за підтримку України, а Конгрес не погоджується», з нами грають США.

Вибачте, але якщо б Білий Дім справді хотів надати Україні необхідну сучасну зброю і фінанси, то він би гарантовано знайшов можливості і шляхи. Американська демократія — вона настільки заплутана та прецедентна, що за реального бажання можливо все.

Лише подивиться на те, що витворяє Дональд Трамп і що почали витворяти з ним.

Трамп публічно виступає руйнівником світового безпекового порядку значно загрозливішим, ніж той недолугий путін. Бо президент США таки може розвалити НАТО, на відміну від недоімператора всього Кремля.

Не дивно, що Трампа, який потоптався по багатьох червоних лініях, почали тягати по судах, на одному з них призначали таку заставу, що Трамп через своїх адвокатів чесно зізнався, що не потягне. А якщо спробує заплатити, то грошей на передвиборчу кампанію не залишиться. І гудбай всім надіям на повернення у Білий Дім і страшну помсту всім, хто, як вважає Трамп, його образив.

І ось тут самий незалежний і принциповий американський суд раптово зменшує заставу до суми, яку пропонували трампові юристи. Тобто, якійсь договорняк Трампа з Білим Домом точно відбувся, наслідком чого і стало пом'якшення суду.

Тобто, механізми впливу і домовленостей всередині тамтешнього політикуму існують. Але вмикаються лише у дійсно важливих для Штатів моментах. І виконання американських обіцянок Україні щодо невпинної допомоги, судячи з усього, до таких не відноситься.

Тому що нам продовжують розповідати, що республіканський конгрес все заблокував, і зробити з цим нічого не можливо. А спікер Конгресу Майк Джонсон натякає, що допомога Україні може повернутися. Але у вигляді кредитів...

Будемо сподіватися, що прийнятний варіант буде знайдено. Все стане зрозумілим вже за тиждень, коли конгресмени повернуться з відпочинку. Тому що гра в недостатність повноважень у американському виконанні реально підриває віру в останню супердержаву світу. А також в те, що політична турбулентність у США є випадковою, а не запланованою.