Двовладдя та фінансова плутанина у Довженко-Центр. Коли держава наведе лад?

Довженко-Центр під час війни хоче від держави додаткове фінансування, хоча, за різними даними, організація заробляє значні кошти на здачі приміщень в оренду

Останні роки постійно чую про скандали навколо відомої культурної інституції. Спочатку в Довженко-Центр змінювалося керівництво, потім – активісти почали писати про розкрадання коштів. Можливо, я б пропустив й останні новини, які стосуються Довженко-Центру, у стрічці новин. Але цього разу мова йде про мільйони гривень з бюджету, які організація просить виділити їй додатково до цьогорічного бюджету.

Перше, що дивує, це наявність двох фактичних керівників Довженко-Центру. Перший – виконавчий директор та підписант документів, а одночасно й керівник Фонду реабілітації та оздоровлення працівників, пенсіонерів та інвалідів МВС України Ігор Гладун. Другий – Олена Гончарук, що понад рік тому перемогла в конкурсі на голову центру, але досі не підписала контракт. Логічне питання – навіщо організації два керівники? І як на посаді опинилася людина, яка не має досвіду роботи в галузі кіно? Гладуна не призначало ані міністерство, ані Держкіно. Не зрозуміло, як він зайняв посаду та чому продовжує працювати.

Друге – підозріла хронічна збитковість Довженко-Центру. Організація за статутом – неприбуткове підприємство. Водночас, за різними даними, значна частина державних приміщень здає в оренду, що приносить організації чималі кошти. За останні роки декілька разів проводилася переоцінка приміщень, що дозволяло підняти вартість оренди. Також Довженко-Центр щороку отримує державне фінансування – близько 7 млн грн. Але коштів від оренди та держави не вистачає. Наприклад, у 2019 році збитки склали – 2,3 млн грн, у 2020 – 9,4 млн грн, у 2021 – 15,4 млн грн.

Третє – постійні запити щодо додаткового фінансування. Торік керівництво Довженко-Центру, а саме пан Гладун, писав листи-прохання на Уряд, президента та профільний комітет ВР щодо виділення 14 млн грн «на оплату зарплат, податків, енергоносіїв, послуг охорони». Хоча активна громадськість пропонувала всі кошти Держкіно (відповідно й Довженко-Центру) віддати ЗСУ. Цікаво, що цю вимогу разом з активістами підписала пані Гончарук. Тобто, один з керівників просить гроші, а інша просить не давати на кіно. Якась дивна Санта Барбара.

Звісно, що для держави важливо підтримувати розвиток культури. Але, на мою думку, Уряд має терміново провести аудит роботи підприємства, визначити, чи достатньо коштів від оренди, чи ефективне керівництво (та хто з двох керівників більш легітимний), а правоохоронні органи – чи йдуть державні кошти за призначенням.   

Щодо додаткового фінансування, керівникам державних установ, цієї у тому числі, слід пам’ятати, що в нашій країні триває війна. Просити з бюджету кошти, які можуть піти на армію, на фінансування культурної установи, досить дивне рішення від цих управлінців. На мою думку, якнайбільше коштів з бюджету треба вкладати в оборонний сектор. Щоб наша країна сама виробляла потрібні снаряди та зброї для військових на фронті. Щодо коштів на кіно, то можна, мабуть, їх знайти у господарчій діяльності, яке активно, судячи з публікації у пресі, активне веде підприємство.