За межами терміну: президент і виклики воєнного стану

Цьогоріч в умовах воєнного стану президентські вибори не вдалося провести у термін, визначений Конституцією. Відповідно, 20 травня сплине конституційний термін перебування Володимира Зеленського на посаді президента.  І чим ближче ця дата, тим сильніше  в інформаційному просторі розпалюється політична дискусія навколо питання легітимності подальшого виконання ним цих повноважень. 

Приводом для  цієї дискусії стала невизначеність положень української Конституції щодо можливості пролонгації повноважень президента в умовах воєнного стану. Юристи визнають факт відсутності в ній чіткого положення щодо продовження президентських повноважень в умовах воєнного стану, хоч така відповідна норма є щодо повноважень парламенту. Конституція натомість, визначає, що президент обирається терміном на п’ять років, а також, що його повноваження завершуються з моменту складання присяги новообраним президентом. Тим самим Основний закон залишає можливості для трактування питання легітимності продовження президентських повноважень в умовах воєнного стану.

Разом з тим, нагадаю, абсолютна більшість українців підтримала позицію діючої влади та висловилась проти проведення будь-яких виборів в час війни. Про це свідчать результати соціологічних опитувань. Суспільство розуміє, що в умовах війни не можливо забезпечити безпеку проведення виборів, а також гарантувати рівні можливості участі для всіх громадян. Скасування виборів є розумним рішенням, але важливо, щоб продовження повноважень президента було належно оформлене згідно з законом. Суспільного консенсусу для цього замало. Політичними заявами чи коментарями політиків та владних чиновників також не вдасться покласти край цій дискусії. Тому залишається єдиний правильний вихід — підтвердити продовження повноважень діючого президента в юридичний, тобто законний спосіб.

Ситуацію могли виправити, але не зробили цього вчасно, народні депутати, ухваливши відповідний закон, який би врегульовував механізм продовження президентських повноважень в умовах воєнного стану. Тому залишився єдиний законний спосіб, а саме — звернення за роз’ясненням до Конституційного суду. Це дозволить отримати офіційне тлумачення Конституції та визначити правові рамки для продовження повноважень президента.

Звернення до Конституційного суду можуть ініціювати народні депутати, якщо вони зберуть необхідну кількість підписів, або президент.  І тут виникає цікава колізія. Адже, згідно Конституції, звання Президента України зберігається за президентом довічно. Тобто подання до Конституційного суду можуть зробити не лише діючий президент Володимир Зеленський, але й Леонід Кучма, Віктор Ющенко або ж Петро Порошенко. І саме таке звернення може стати вирішальним кроком для забезпечення правової ясності та стабільності в управлінні державою в умовах воєнного стану. Воно також допоможе уникнути потенційних конфліктів та зловживань у майбутньому, а також припинить спекуляції російської пропаганди націй темі.

Залишається невизначеним однак питання: хто візьме на себе відповідальність за повернення ситуації у правове поле, якщо законодавці та діюча влада відмовляться це робити?