Булгаков - співець імперії, який залишився малоросом

Булгаков - співець імперії, який залишився малоросом зі стокгольмським синдромом захисту “Вєлікой Расії”.

Незалежність України - очевидна і беззаперечна для нинішнього покоління. Для українців 100 років тому Самостійність була складним для розуміння явищем. Для звичайних мешканців Києва чи інших міст, для військової чи політичної еліти. 

До повної Незалежності України під час Перших визвольних змагань 1917-1921 років тодішня еліта йшла поступово, цілих сім місяців. Спершу - вимога автономії, потім - усвідомлення своєї окремішності, і врешті - «самостійна, ні від кого не залежна, вільна суверенна держава українського народу». Друга з новопроголошених держав, після Фінляндії.

IV Універсал Української Центральної Ради означав політичне усвідомлення тодішньої еліти України. Проте значна частина тодішнього населення надалі залишалася в тенетах імперської пропаганди. Відсутність власної держави протягом 250 років теж виховувала громадян, лояльних до Московії.

Булгаков залишився чемним учнем і послідовником політики Росії про “адін народ” і “одно государство”. Причому ці ідеї він не просто поділяв. Він їх активно пропагував у своїх творах. Паплюжачи українське на догоду російському. 

Детально можна прочитати у фаховому висновку щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб, пам’ятників та пам’ятних знаків), присвячених російському письменнику М. А. Булгакову (1891-1940) до символіки російської імперської політики, підготовленому членами Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики.

Тому очевидно, що наявність в публічному просторі будь-яких географічних об’єктів, назв юридичних осіб, пам’ятників та пам’ятних знаків, пов’язаних з іменем Булгакова, є пропагандою російської імперської політики.

А щодо подальшої долі Літературно-меморіального музею Міхаїла Булгакова, який є філією Музею історії міста Києва, то маю пропозицію. На базі існуючого створити Музей тоталітарної літератури. В новій установі наочно продемонструвати, що мистецтво загалом і література зокрема ніколи і ніяк не буває “внє палітікі”. Твори Булгакова можуть стати якраз основою для зміни концепції Музею. Сюди ж можна додати й інших літераторів, які народилися/жили/працювали в Україні, але їхні твори носять антиукраїнський характер.

І зовсім свіжий документальний цикл "Велика російська брехня" від Суспільне Культура може допомогти сформувати бачення нового Музею.