Олександр Бакликов - воїн-доброволець, десантник

AD MEMORIAM

(До пам'яті)

На війні загинув Олександр Бакликов. Міський голова Лебедина. Воїн-доброволець. Десантник.

Людина, що на початку війни змінила крісло мера, хай навіть невеликого, на окоп...

Я не хотів нічого писати з цього приводу... Але те пекло, що розкрилось в коментарях і дописах ФБ і ті чорти що зараз вилізли з "щирими співчуттями", не дають просто змовчати.

У мене не було з ним теплих стосунків, Олександр Миколайович мав важкий характер... Ми часто критикували один одного в інтернеті.

Але я поважав його як сміливу людину, воїна, українця, і врешті-решт міського голову, обраного людьми. Коли в 2021 році бігали по кулуарах Сумської районної ради за пітримку його зняття з посади, я відмовився, мотивуючи - громада обрала, хай громада і знімає.

Він був воїном, і був українцем. Він загинув в бою. За свій Лебедин і Україну.

А ряжені клоуни, нажаль, залишились.

І ось тепер, що почуває Лебединська міська рада і її 32 депутати, які намагались 29.09.2021 року зняти його з посади? Всі вже зайняли свої місця в окопі?

Як там зі співчуттями у Сумської районної ради? Її прокурор-очільник також л'є ліцемірні сльози, але треба пригадати, що на сесії тієї же самої ради, 21.12.2021 року, рішенням №487-МР, засуджували "неправомірні дії" героя? Як вам там буде спати? Добре? Може Геннадій Демяненко і його заступник Біцак врешті-решт також підуть на фронт, на бойові посади, а не будуть просто вдягати військову форму, не маючи на неї жодного права, ні морального, ні юридичного?

Транс-капітан Бова, радник-гранатометник Акпєров - коли "на Бахмут"? Чи крісла, кабінети і потоки важливіші від окопів, бліндажів і штурмів?!

Питання, звісно, риторичне.

Людина була героєм і пішла... А вам зараз совісті вистачає на таке ліцемірство...

Поясню дуже просто, щоб потім не було крику, "а нас за що?!" і чому?!": Українська Нація, її найкращі доньки і сини платять страшну ціну власною кров'ю, власним життям і здоров'ям за місце своїх дітей, свої сімей, своїх нащадків в потязі на краще життя. В майбутнє. А вас, і вашого байстрюччя - в ньому не буде. Бо ви за квиток - не платили, а "зайцями" ніхто їхати не дозволить. Щоб ви собі не мріяли, які б договорняки не крутили... Хтось вийде ще на станції сам, а хтось - підчас руху поїзда - у вікно. Але буде так! Сил, людей і мотивації на це вистачить.

Відпочивайте на небі, Олександре Миколайовичу. Ви гідно працювали і прожили гідне життя. Ще побачимось!

Честь!!