Принципи мобілізації

Мобілізація (в мирний час - це облік) у нас від початку йшла хибним шляхом. В принципі, вона усі роки незалежності йшла хибним шляхом — з ідеологією, що нам ні з ким воювати, а у разі чого — росія нас захистить, а також з радянською так званою строковою службою і воєнними кафедрами.

З початком повномасштабної війни у влади зʼявилася уява, що військо можна сформувати за рахунок мотивованих людей — професіоналів та добровольців. Таких було багато, та, на першому етапі, складалося враження, що достатньо. І це в умовах, коли тридцять років молоді люди (чоловіки і жінки) виховувались на принципах егоїзму, дрімучого конформізму і толерантності до корупції, плутаючи індивідуальні права людини із звільненням від громадських обовʼязків — мати середню освіту, платити податки, бути чемними, дотримуватись правил дорожнього руху, утримувати і виховувати дітей, допомагати батькам, а також ближнім, які потрапили в біду, тощо. Було створено 2 покоління осіб, які вважають, що успішність і соціальний статус набуваються через хитре нехтування законами і моральними принципами, а соціальну конкуренцію виграє той, хто бере все, а не дає нічого.

Сьогодняшні противники примусових заходів мобілізації (якщо відкинути тисячі ворожих агентів впливу), яким ще вчора було насрати на право на життя жителів Ірпеня і необхідність витягувати дітей з-під завалів, сьогодні згадали про якісь права людини і якусь Конституцію. Створити електронний кабінет і заповнити пару анкет — це таке страшне для них горе і злидні, що їхній близький родич-епілептик, якого ТЦК запхало в бусік і погнало в учбовий центр вчитися на гранатометника, виглядає звичайним невдахою і дурнем.

В той самий час прямо зараз нам критично не вистачає людей на війні — не лише хоробрих і сильних відчайдух, а розумних, розсудливих і холоднокровних майстрів. Не "гарматного мʼяса", як нам розповідають російські іпсо, не героїв, що масово ходять в лобову атаку, а звичайних вправних чоловіків і жінок, здатних засвоїти нехитрі професії і, розмірковано, використовуючи технічну і моральну перевагу і злагодженість, протистояти кількісним показникам противника.

Цього можна досягнути лише в один спосіб: тотальною інвентаризацією наявного людського ресурсу, створенням бази даних кадрового резерву, сортуванням цього резерву за критеріями:

здатність особи воювати за фізичними та психічними показниками

вік, стать, стан здоровʼя

наявність освіти, навичок і досвіду в певних сферах, здатність вчитися, командувати і організовувати процеси, знання мов

співвідношення важливості поточних занять в цивільному житті і корисності на фронті (це стосується не лише бронювання працівників оборонної сфери, але також і соціального статусу, наприклад як основного годувальника в сімʼї, наявності близьких родичів, які вже воюють, а також наскільки критично важливим для суспільства є вилучення особи з робочого місця)

Після створення критичної маси записів в цій базі даних можна вже почати формувати списки попиту і, на остаточному етапі, аж до лотереї, як це робили у США — викликати на службу. Підкреслюю, не хапати перших, хто подав дані, а набрати пул кандидатів, скажімо, протягом 6 місяців і лише потім здійснювати відбір.

Ці ідеї очевидні і приблизно таким шляхом намагається йти держава, натомість досі не створивши юридичного та ідеологічного підґрунтя.

Для формування бази треба надати її розпорядникам необмежений доступ до державних інформаційних ресурсів, залучити професіоналів, здатних сформувати чернетки анкет і зручні сервіси для військовозобовʼязаних, застосувати суворі інструменти примусу до ухилянтів-"неіснувантів" (про це нижче) і запобіжники проти свавілля для тих, хто сумлінно поставиться до виконання елементарного правила: заявити про себе як про облікову одиницю.

Як би я це бачив в ідеалі:

Встановити, що кожен зобовʼязаний самостійно за власною ініціативою пройти процедуру обліку, скажімо, до кінця 2024 року (після цього він стає поза законом як злісний ухилянт).

Це правило мусить стосуватись абсолютно усіх чоловіків від 18 до 60 років, незалежно від наявності відстрочки, країни проживання та стану здоровʼя.

Встановити, що кожен, хто пройшов цю процедуру, в період 6 місяців, але не пізніше кінця року не може бути примусово мобілізований. Це потрібно для того, щоб мобілізація на основі бази даних йшла лише після накопичення в ній достатньої кількості анкет, а не за принципом хто раніше прийшов, того раніше заберуть. Пропонувати приєднатися до війська достроково тим, чия анкета суттєво цікава, але з гарантією конкретних посад — не виключено, що така пропозиція для новобранця виявиться привабливішою, ніж чекати призову пізніше невідомо куди. Існують вакансії, куди навіть боягузи швидше підуть і будуть корисними.

Треба скасувати правило, що офіцери можуть призначатися лише на офіцерські посади, це фахові спеціалісти не можуть призначатися на нефахові посади, а командири без досвіду випускники радянських воєнних кафедр зі спеціальностями по неіснуючій техніці можуть йти і в солдати.

Електронні повістки мають стати правилом, але як зручний для особи сервіс. Хто не бажає електронну — на здоровʼя, але тоді менше переваг. Ходи ногами у військкомат і стій у чергах. Рекомендований паперовий лист повернувся з місця реєстрації — ти вже ухилянт, а електронні, наприклад, — лише після тижня щоденних нагадувань. В електронному сервісі має існувати можливість зворотного звʼязку, наприклад повідомити поважні причини неприбуття, підстави для відстрочки, наявність обставин, які виключають мобілізацію, про які невідомо ТЦК (все це звісно з суворою відповідальністю за брехню).

Найбільш дієвим стимулом для пришвидшеного добровільного проходження обліку має бути відмова у наданні усіх державних і деяких нотаріальних і банківських послуг "неіснувантам", а не лише консульських за кордоном. Не плутайте це з відповідальністю за ухилянство. Якщо ти тимчасово, можливо з поважних причин, не пройшов просту і зручну процедуру обліку, ти не існуєш для держави, а отже і держава не існує для тебе. Витратив декілька годин на декларування себе як надійної або ненадійної бойової одиниці — стаєш повноправним громадянином знову. І головне — ти не стаєш заручником дискреціі, жоден чиновник не приймає рішення про твоє переслідування, що виключає можливості корупції і свавілля.

Щось я не бачив тотального обурення необхідністю мати паспорт і код, а стільки волань про електронний кабінет.

Основним в обліку має бути визначення способу звʼязку з рекрутом на випадок призову, який він має встановити сам.

Відлов людей на вулицях має бути припинений. Особа, яка опинилася не в той час і не в тому місці не має бути в перших рядах у порівнянні з кращим кандидатом, який ховається поза місцем реєстрації і не працює.

Зараз вже введений обовʼязок мати при собі облікові документи (треба для зручності також щоб був якійсь QR код в Дії), але не сказано б) якщо не маєш — тебе перевірять і можуть потягнути примусово. Зараз так і має бути. Але якщо заблокувати державні послуги "неіснувантам" така необхідність просто відпаде.

Примітка: коли я кажу про банківські послуги — не мається на увазі блокування рахунків. Останнє вже має бути заходом для переслідування конкретних злісних ухилянтів за адміністративною або кримінальною процедурою. Я маю на увазі відкриття рахунків, купівлю валюти, інші операції, де треба предʼявляти банку свій ідентифікаційний код. От тут тепер: "ваш РНОКПП і код призовника, будь ласка". Причому по ID коду стан відстрочки від призову має бути відкритою інформацією за запитом. Військово-оьоікові дані як звання, спеціальність, тощо, звісно мають бути секретними.

Застосування такої "мʼякої сили" абсолютно до усіх без виключення призведе до скорішого наповнення реєстру, а оновлення даних стане загальноприйнятою звичайною процедурою.

Коли такий реєстр сформується, держава буде бачити на яку кількість призовників вона може розрахувати, створить черги базової підготовки і призову і зможе проводити первинний грубий відбір для подальшої обробки кадровими службами.

Будуть відфільтровані особи, які точно не можуть стати у стрій найближчими роками, а також виявлені конкретні істоти для потенційного кримінального переслідування. І судити їх треба вже буде як дезертирів. Концтабори і ймовірно не знадобляться, бо таких буде критична меншість.

Річ в тім, що більшість доволі сильних і хоробрих чоловіків взагалі не проти служби, але вони, по-перше, бояться помилитися, зробивши невиважений крок у невідоме, а по-друге, їм гине бути першими лише тому, що вони першими опинились в полі зору ТЦК. І захисна реакція — не висовуватись — цілком зрозуміла. Їм потрібний лише незначний поштовх примусу і моральна підтримка. Тоді все буде добре.

Передбачаю питання: а якщо не хапати людей на вулицях і чекати рік формування бази, то ким заповнити вакансії у війську, крім контрактників? Читайте мій попередній пост. Ціла армія дармоїдів (по моїх оцінках до 100 тисяч) придатних до служби поліціянтів і чиновників займаються абсолютно непотрібною для суспільства роботою в тилу — боротьбою з порнографією, проституцією, з підприємництвом, з незареєстрованою зброєю, при цьому не ловлять шпигунів, зрадників, панікерів і дезертирів. Населення країни зменшилося на третину, а прокурорів і слідчих — залишилось таким, як і було. При гострій проблемі боротьби з агентурою купа СБУшників займаються якимось дутими економічними справами, не реагують на повідомлення населення про злочини проти держави і війська. От хай поки що і повоюють. Усі знають, що в критичні часи виявилася їхня непотрібність і нікчемність, коли в напівоточених українських Києві і Харкові і без них громадяни успішно підтримували порядок.

Ну а щодо ухилянтів і дезертирів — є ще дещо сказати. Це буде третя частина.

На фото: нові аптечки отримали. Тепер би ще трохи бійців набрати.