Командири - туристи, одна з найгостріших проблем ЗСУ

Крайній рік відзначився круговертю призначень, перепризначень командирів всіх рівнів, з якихось об'єктивних причин, із суб'єктивних причин, з причин особистої наживи, з причин кумівства, з причин особистої неприязні та інших.

В чому біда такого явища для українського війська? Та елементарно в тому, що кожен командир різного рівня на сьогоднішній день припускає, що він тут не на довго. А не на довго, означає що не треба повністю викладатись, бо завтра тебе кудись перекинуть без пояснень і обґрунтувань, просто "бо таке рішення".

Якщо раніше, до цієї "текучки кадрів", командири були зацікавлені в тому щоб розбудовувати, укомплектовувати і забезпечувати свій підрозділ, то наразі чим кращий в тебе підрозділ, тим вища вірогідність, що на твоє місце завтра призначать когось "свого", а тебе запруть в якийсь "штрафний" (куди кілька років скидали аватарів і наріків) або в новостворений (той побудував, хай ще цей побудує). Командирів часто знімають за такі "зальоти" підрозділів, причиною яких вже точно не була провина командира, а наступний командир, який приходить на це місце, оцінює причини зняття попередника і опускає руки, адже розуміє що причини які "згубили" попередника, "згублять" і його (бо не залежать від нього).

Знайома з багатьма сьогоднішніми командирами, які почувають себе на посадах туристами, тому і не викладаються, не жертвують заради підрозділу, сприймають підрозділ в якості зйомної квартири, звідки прийдеться з'їхати одразу, як забажає господар.

В умовах хаотичних переводів, призначень і зняттів, не лише командири почуваються туристами, а і їх підлеглі. Підрозділи із злагоджених "родин" перетворюються на ситуативних сусідів, чия подальша доля перебування в підрозділі залежить хєр зна від чого.

Чи впливає це на боєздатність підрозділів і армії вцілому? Більш ніж. Українське військо це не армія фахових кадрових військових, які перемагають завдяки відточеним навичкам. Це армія вчорашніх цивільних, які перемагають завдяки своєму духу і єдності. Руйнуючи цю єдність, підриваючи цей дух, нищиться єдине що тримає армію боєздатною. І такий порядок речей схиляє до думки, що це не про перемогу і не про обороноздатність Держави вцілому.