Саня Господ

У мене був друг, Саня Господ. У травні минулого року він зник безвісти під Бахмутом.

Побратимами я зву всіх, з ким служу або служила разом, а це був не просто побратим, це друг. Хто знає мене, читав мою книгу і стежить за дописами, пам'ятає Саню під позивними "Стрілок" та "Азід".

Він мав унікальну кваліфікацію - один на десятки тисяч. Не писатиму про це детально - а раптом сталося диво і він живий? А ще був митцем, робив дивовижні вироби з гільз, уламків та іншого воєнного залізяччя. Збирав його повсюди, тягнув кілограмами. В Пісках і Широкиному я сама пару разів ходила з ним з відрами, під артобстрілом, за отим непотребом. Тобто, це мені воно непотріб, а він міг ризикнути життям за діряву каску чи солдатську кружку. В його рідному Павлограді стоїть великий пам'ятник загиблим на війні, у вигляді меча, що стирчить із каменя, спаяний з корпусів мін, снарядів, уламків - це Сашина робота.

А ще Саня робив художні фото з війни. Він ніколи цьому не вчився і не мав спеціального обладнання, знімав спочатку на цифрову мильницю, потім на телефон. Але мав унікальний погляд, бачення кадру. Всі оті пробиті уламками таблички "Вулиця Миру", всі оті покинуті ляльки і дитячі коляски посеред руїн - це або його кадри, або мої, повторені за ним, без нього я б ці ракурси фіг побачила.

Багато хто пам'ятає моє фото з кущем живих тюльпанів на тлі вщент вигорілих металевих конструкцій, яке обійшло безмежну кількість виставок в Україні і за кордоном - це його робота.

Наша дружба тривала з середини 2000-х, Сані було тоді 25. Після смерті матері він лишився один на білому світі і відчайдушно мріяв створити власну сім'ю. З цим дуже довго не складалося. Бо він мав інтелект і знання солідного науковця, ще й не з однієї галузі, і манери донбаського босяка. Розумних, інтелектуальних дівчат відштовхувало матюччя, а з такими панянками, що зазвичай зустрічаються з босяками, йому було нецікаво.

Через 15 років пошуків Сашко знайшов свою долю і був дуже щасливий. Їх з "Лисою" поєднала спільна любов до старих речей і розвинене почуття "чорного" гумору. Ми погуляли на їхньому весіллі, а через 10 днів Саня зник у бою.

5 червня, у день народження Сашка, його дружина Lisechko Alena і друзі відкривають виставку його фоторобіт. Сані запропонували провести її ще до того, як він зник, в Історичному музеї Києва. Він почав відбирати фото для виставки, але не встиг. Сьогодні Альона доробила цю справу. І ми з нею запрошуємо всіх на виставку.

Вона відкривається в Києві 5 червня о 17:00 у Гончаренко-центрі (вул. Жилянська, 68).

Графік роботи:

Понеділок - П'ятниця: з 12:00 до 21:00

Субота: з 11:00 до 15:00.

Вхід вільний.