СКАСУВАННЯ ССО ДЛЯ ІНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРІВ: ЧОМУ НЕ ВДАСТЬСЯ ПОПОВНИТИ БЮДЖЕТ?

26 червня зʼявилась колонка «Чому держава має прибрати ФОП з ринку фіксованого доступу до інтернету», яка повернула в український інфопростір ініціативу ДПС тримісячної давнини.
 
Ще на початку березня цього року Державна податкова служба звернулась до Міністерства фінансів України з пропозицією розглянути питання про скасування спрощеної системи оподаткування для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет. Але в той час ця ініціатива не отримала сильного розголосу. Утім, варто звернути увагу, що ще 5 березня Українська інтернет асоціація наголосила на незаконності цієї ініціативи та закликала її скасувати. Зокрема, за словами ІнАУ аргументація ДПС ґрунтується на хибному трактуванні законодавства, тому що у Податковому кодексі серед переліку суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку немає послуг доступу до мережі Інтернет. Тому інтернет асоціація наголошує, що якщо державі дійсно необхідно відмовити малому бізнесу галузі електронних комунікацій у використанні ССО, то має бути задіяний саме механізм зміни законодавства, а не зміни трактування законодавства, як це робить ДПС, при цьому варто враховувати й необхідний час на адаптацію підприємців до нових правил ведення бізнесу.
 
Також крім незаконності ініціативи існує низка інших наслідків. ІнАУ наголошує, що скасування спрощеної системи оподаткування призведе до монополізації ринку. З чим важко не погодитись, тому що це своєю чергою зменшить рівень конкуренції в галузі. А такі кроки надалі прямо впливатимуть на зникненні основної конкурентної переваги України у порівнянні з багатьма країнами – якісний та швидкий інтернет за дешеву ціну. Центр Економічного Лідерства підкреслює, що саме не втручання держави до цієї галузі створило умови для конкуренції між провайдерами, які пропонують гарну якість та помірні ціни за інтернет. Тому варто застерегти, що ідея скасування спрощеної системи оподаткування може стати основним фактором збільшення вартості й погіршення якості послуг інтернет-доступу, що безпосередньо вплине саме кінцевого споживача.
 
З іншого боку ІнАУ підкреслює, що такий крок може призвести до одночасного припинення надання послуг значною кількістю операторів малого бізнесу і на якийсь час залишить без комунікаційних послуг значну кількість споживачів, особливо у сільській місцевості. Також варто враховувати фактор того, що частина операторів задумається і перейде в тінь, тим самим ще зменшивши рівень податкових надходжень, а великі компанії, які мають іноземних власників взагалі виводитимуть прибутки з України.
 
Що стосується досвіду інших країн, автор статі наводить приклад європейських країн ринок яких представлений 4-5 операторами. Але також можна навести й приклад США, де ринок також поділений між кількома великими провайдерами (Comcast, AT&T, Spectrum (Charter Communications) та Verizon), які мають значний контроль над ринком інтернет послуг й по факту запобігають можливості входженню на ринок нових провайдерів. Також у багатьох районах США споживачі мають обмежений вибір серед інтернет-провайдерів. Дослідження показують, що у багатьох будинках є лише один або два варіанти провайдерів. Зрозуміло, що ми не виправдовуємо певні випадки бізнес-практик серед українських інтернет-провайдерів, які маскуються під ФОП, щоб сплачувати занижені податки. Утім, приклад США показує до чого можуть призвести подібні ідеї з ручним регулюванням ринку інтернет послуг та бажання створення представництв невеликої кількості провайдерів.
 
Автор статті апелює до того, що за приблизними розрахунками ліквідація спрощенки для інтернет-провайдерів може дати державі від 3 до 4 млрд гривень додаткових надходжень на рік. Але варто задуматись, чого варті ці надходження в розмірі 3-4 млрд? Можливо тут все ж більш доцільно переглянути державну політику у напрямку соціального забезпечення та продовжити кроки у напрямку запровадження накопичувальної пенсії? Лише на цьому можна зекономити бюджетних видатків в десятки разів більше. Також, Центр Економічного Лідерства вкотре наголошує на відмові від недоцільних популістичних ідей на кшталт “кешбеку по українські”, який в першу чергу складно адмініструвати, а з іншого боку він обтяжує держбюджет за першими оцінками приблизно у 20-25 млрд грн. Тому в умовах постійного дефіциту, перед пропозиціями збільшення видатків варто задуматись чи доцільно потім пропонувати ідеї збільшення податків на певні категорії, які принесуть в 5-6 разів менше надходжень.
 
Також потрібно відмовитись від дотаційної політики тарифів, яка за оцінками експертів через штучне утримування тарифів приносить державному бюджету втрат у сумі близько 100 млрд гривень на рік. Варто запровадити ринкову ціну на тарифи на газ, електроенергію, воду тощо, з відповідними механізмами надання адресних субсидій громадянам, які не можуть сплачувати ринкові тарифи за ці послуги та дійсно потребують допомоги. Ще одним з найбільш очевидних чинників є потреба в вирішенні ситуації з найбільшими схемами ухилення від сплати податків – тіньовим імпортом, контрабандою, підакцизною продукцією тощо. На цьому, починаючи з 2017 у власних дослідженнях наголошували колеги ЕЕП, ІСЕТ та CASE у своєму дослідженні про схеми ухилення від оподаткування. Зокрема подолання цих проблем за розрахунками експертів може принести 250-400 млрд гривень щорічно. Та з чого випливає наступний важливий пункт – необхідність реформування Бюро економічної безпеки, Митниці та ДФС. Тому що саме шляхом посилення їх інституційної спроможності цих органів, вдасться мінімізувати наявні схеми уникнення оподаткування та принести до державного бюджету чималі гроші щорічно.