Про використання лотереї у призові

Вчора президент прокоментував ідею використання лотереї у призові, за зразком США або Литви. Чесно кажучи, цьому коментареві я зрадів, бо, на мою думку, вирішити нинішні проблеми з призовом можна, просто донісши Зеленському деякі додаткові ідеї.

Отже, верховний головнокомандувач не вважає лотерею доцільною, бо, цитую "там, де стоїть "вижити" і "лотерея" – в мене немає знаку дорівнює". Я так розумію, що Зеленський трактує лотерею так: хто витягнув щасливий квиток, той не йде служить, хто не витягнув — підлягає призову.

Але ж ідея лотереї зовсім не в цьому, вона зовсім не заперечує принцип "воювати мають усі". З допомогою лотереї можна визначити ЧЕРГОВІСТЬ призову. Тобто люди, котрі народилися у визначені лотереєю дні, підлягають призову у найближчий місяць. Наступного місяця — наступні дати, знову-таки, визначені випадковим чином.

Чому нам потрібна черговість? Тому що зараз під ризиком спонтанної мобілізації ходять УСІ військовозобов’язані. Це створює у їх життєвих планах величезну невизначеність, і винувата в цьому держава — фактично, мобілізація залежить від того, "піймають" людину, чи ні. Так не має бути, має бути визначеність.

Отже, якби президенту хтось це пояснив, то, я думаю, за допомогою лотереї можна було зменшити скажену корупцію в цій сфері. І, головне, дати можливість сотням тисяч фахівців спокійно займатися забезпеченням тилу армії, зокрема, працювати в численних підприємствах, котрі забезпечують військові підрозділи усім необхідним, зокрема, і озброєнням. Я, як представник такого підрозділу, котрий на 100% залежить від благополуччя і спроможності цивільних інженерів та майстрів, у цьому зацікавлений — щоб випадкова мобілізація припинилася, а почалася впорядкована, прогнозована і чесна.

***

Окремо ще хочу звернути увагу на фразу Зеленського з приводу лотереї, що це "не дуже етично щодо тих, хто на фронті".

Я хотів би усім нагадати, що нині склалася ситуація, що понад 80% військовозобов’язаних не воюють. Натомість ті, хто на фронті, зобов’язані служити без перестанку — до смерті, тяжкого каліцтва або демобілізації за віком. На мій погляд, це є перша етична проблема, котру слід розв’язати.

І якщо цим не займається держава, то слід зайнятися активній частині суспільства.