Спалімо москву в собі

Така собі "переможна машина часу".

Війна закінчилася: 10-й рік між Україною і московією високий паркан і рів з крокодилами. Міста і села відбудовуються, але ще де-не-де по всій країні видніються шрами від бойових дій. Люди давно забули, що таке блекаут і тривоги. Та й Хвилина мовчання о 9-й ранку вже не така обов’язкова. Всі метушаться перед новорічними святами. На Майдані встановили великий екран, де транслюється "С льогкім паром" – "кл-а-асіка прімірєнія". На "Олімпійському" виступають "дружні артисти" з мокші, які не підтримували, але й не надто засуджували хутіна.

А тимчасом у пітерській квартирі доїдає соєву пельмень десятирічний пацан. Його мамка кидає з телефона обов’язковий платіж "на виплату репарацій".

"Й…ні хохли", – під ніс бубонить вона.

"Мам, а правда ми одін народ?" – питає пацан, дивлячись трансляцію святкового концерту з Києва.

"Да, сина, вон і язиком говорят, і наші всє поєхалі іх поздравлять, оні просто вийо… Короче, ґє*ропа іх прідумала, чтоб нам плохо било", – жовчно повчає малого маман.

Приблизно така картина може очікувати нас після перемоги. Інстаграмні магазини і блогери перейдуть на болотну, бо, бачиш-но, поширювати контент легше, аудиторія більша.

Чому ми у тій війні не спалили москву, а зупинилися на кордоні 91-го? Припускаю, що через десять років це питання не втратить актуальності. А хіба українці завойовували щось за останні 400 років. Всі наші війни визвольні. Згадаймо козаків, які набігами звільняли своїх з турецького полону, чи військо Сагайдачного, яке стало при москві, а далі не руш, бо "бєлокамєнная" тоді гепала великодніми передзвонами. "Вони ж православні, як і ми, – твердили козаки. – Браття по вірі". Як згодом ці недобиті Сагайдачним "єдиновірці" катували жінок, стариків і дітей, як загачували кривавим м’ясивом з українців річку Сейм, – спитайте у нашого стольного Батурина.

Нам треба своє, і щоб цей пітерський пацан, дорісши до "воєннообязанного", не поліз до нас з ордою таких самих вкотре "звільняти" "братській народ", мусимо нарешті вилізти з рабської задушливої шкури хохлів, яких Тарас нищівно прозивав "капустою головатою". Мусимо спалити москву в собі. Для початку "закенселити" ВСЕ російське. Від мови до наративів.

Втім, за недорозвиненої демократії це таки вибір кожного – ким бути і яке майбутнє нащадкам будувати.