Хайпу немає місця на війні

Шановні колеги-політики, громадські активісти, журналісти і блогери, перед тим як вийти в публічну площину з критикою військових, – притримайте коней. Поговоріть про це з собою перед дзеркалом, з дружиною на кухні, з другом у барі, виплесніть емоції в гнівний пост у соцмережах і зітріть його перед публікацією. Не спекулюйте на смертях, за які ви, на відміну від українських солдатів і командирів, не несете відповідальності кожного дня. Оцінювати роботу військового командування можуть тільки Головнокомандувач і Верховний Головнокомандувач. Крапка.

Ви не Наполеони Бонапарти і, навіть, не Карли Клаузевіци. Навіть щільне спілкування з окремими представниками ЗСУ (у кращому разі) не робить із вас фахівців у мистецтві війни. Ви не унікальні. Великий грузинський поет Шота Руставеллі ще в 12 столітті написав: "Кожен вважає себе стратегом, бачачи бій з боку". У березні 2022 року я вже мав сумнівне задоволення, вислуховуючи "експертизу" одного з нардепів, який доводив, що ЗСУ "неправильно воюють" і треба, щоб у чистому полі танкова армада на танкову армаду. 

Ви не HR-и ЗСУ. Коли кадрова ротація армійських командирів відбувається під тиском "громадськості" в особі політиків, медійників, цивільних або військових (є вже й такі) активістів, розкладається армія.

Якщо відданий наказ замість виконання буде оскаржуватися або навіть скасовуватися на догоду далеким від армії людям, командири почнуть перекладати відповідальність, щоб уникнути інформаційних атак. Результат: ефективність ЗСУ впаде, а авторитет командирів буде близьким до нуля. Солдати повинні довіряти командуванню і шкірою відчувають виявлену нерішучість. Усе це призводить до некерованості, коли окремі бійці перевірятимуть командирів "на міцність", використовуючи політиків і активістів, які долучаться до процесу "з найкращих спонукань". У 1917 більшовики за завданням німецьких спецслужб продавили в армії створення солдатських комітетів, коли навіть рішення про участь у військових операціях ухвалювалося шляхом голосування. І армія швидко зникла. Ми ж цього не хочемо?

Перестаньте спекулювати на смерті. Легко говорити і радити, коли на тобі не лежить відповідальність за людські життя. Будь-яка війна пов'язана зі смертю. Ми не обирали цей шлях, але в нас був "сусід", який всю свою історію торгував людською кров'ю. І ми змушені воювати за свої життя, сім'ю і землю.

Не існує жодного бойового офіцера, у чиїх підрозділах під час війни не було б загиблих. Ба більше – інколи доводиться відправляти солдатів на операції, розуміючи, що багато хто з них не повернеться, але врятує товаришів чи забезпечить перевагу на полі бою. І цей тягар вони нестимуть до кінця життя. І не політикам та активістам оцінювати необхідність такого кроку.

Перестаньте робити подарунки кремлівським пропагандистам. Будь-яка публічна критика ЗСУ полегшує роботу російських спецслужб і "журналістів". Ми всі повинні працювати на авторитет армії і довіру всередині неї. Навіть, якщо окремі її представники нам особисто не подобаються. Все інше працює в інтересах ворога, пропагандисти якого починають раптом не проклинати, а публічно захищати, наприклад, окремих народних депутатів України. Не кажучи вже про те, що в куражі інформаційного хайпу легко злити ворогові секретну інформацію, про розташування військ або їхню слабкість на окремій ділянці фронту. Базіка – знахідка для шпигуна. 

Необхідно усвідомити: там, де ходить смерть, немає місця інформаційній прозорості. І це стосується всіх без винятків, зокрема й військових. А з політиків, журналістів та активістів попит ще більший. На їхню професійну діяльність під час війни накладається велика кількість обмежень, часто не сумісних із нею. Так, наша Конституція гарантує всім право на свободу думки і слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань. Але вона ж і передбачає обмеження цих прав в інтересах національної безпеки та збереження територіальної цілісності держави. Це ж диктує і здоровий глузд.

Кожен із нас має визначити своє місце в житті країни під час війни. Будь-яка діяльність зараз має переслідувати тільки дві мети: не нашкодити країні, що воює і стікає кров'ю, і наближати Перемогу. І так до кінця війни. Ті ж, хто не знайде собі місце в цій системі координат, отримають його на лаві підсудних за статтею держзрада.

Першоджерело Українська правда 

https://www.pravda.com.ua/columns/2024/07/26/7467549/