Руйнація пам’яті: як не допустити знищення нашої культурної спадщини?

Впродовж останніх тижнів ми стали свідками кількох випадків руйнування матеріальної культурної спадщини України. Спочатку вандали понівечили могилу Миколи Міхновського, через два тижні забудовник знищив садибу Зеленських у Києві. У 2023 році інцидентів було не менше: забудовники нищили історичні будинки на Жилянській, Володимирській та Рейтарській вулицях столиці.

Попри значний розголос, знищення нашої культурної спадщини все ще відбувається. Тому гостріше постає питання того, як запобігти майбутнім руйнаціям і які механізми захисту потрібно розробити.

Як спрацювало законодавство при знищеннях?

Спочатку розберемось із законодавством і розглянемо ситуацію на прикладі пошкодження могили Миколи Міхновського.

На сайті Київської міської Ради, а саме Департаменту охорони культурної спадщини представлений "Перелік щойно виявлених об’єктів культурної спадщини м. Києва". Там поховання занесено до об’єктів культурної спадщини м. Києва з червня 2023 року. Однак сам меморіальний знак був встановлений через кілька місяців представниками Історичного клубу "Холодний Яр". На обліку є лише об’єкт культурної спадщини – поховання. Однак пам’ятка культурної спадщини у вигляді пам’ятного знаку – ні. Це трохи ускладнює процес прийняття рішень, адже змушує розглядати плюндрування могили за різними законами.

Одразу після інциденту я звернувся до правоохоронних органів для відкриття кримінального провадження щодо знесення і вивезення пам’ятника на могилі Миколи Міхновського. Примітно, що поліція розслідує справу за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (вчинення крадіжки в умовах воєнного стану), а не за статтею, що стосується вандалізму. Це може бути пов'язане з тим, що у 2017 році з Кримінального кодексу України було виключено статтю 214, яка раніше передбачала відповідальність за пошкодження суспільно значущого майна, тобто вандалізм. На сьогодні відповідальність за пошкодження та знищення майна чітко визначена лише в статті 194.

Щодо садиби Зеленських, тут відкрито кримінальне провадження за іншою статтею. За вказаним фактом слідчі Шевченківського управління поліції керуються ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України. Покарання передбачає позбавлення волі на строк до п'яти років за знищення, руйнування або пошкодження пам'яток національного значення. При цьому, сам будинок не має статусу пам’ятки. Це, зокрема, і послужило аргументом для "дозволу" забудовникам знести будівлю.

Чи спрацювали обрані законодавчі акти?

Як зазначалося вище, у випадку зі знищенням меморіалу складно застосувати відповідний законодавчий акт. У випадку садиби Зеленських, споруда мала національне значення (хоча й не визнана пам’яткою), тому притягнення відповідальних за статтею 298 було досить логічним. А меморіал, на відміну від безпосередньо поховання Міхновського, не внесений у перелік історичної спадщини, тому й підпадає під іншу статтю. Важливо, що обидві статті передбачають відповідне покарання з позбавленням волі, а тому попри відмінність контекстів, причетні до цих злочинів будуть відповідно покарані.

Викрадення пам’ятника Міхновського також підпадає під статтю 297 з точки зору того, що крадіжка (щодо якої відкрито кримінальне провадження) відбулася разом з руйнацією поховання.

Загалом, кваліфікація цього правопорушення як крадіжки суворіша з точки зору санкції, адже передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Натомість, санкція статті "наруга над могилою" підпадає під руйнування могили діячів, які боролись за суверенітет та територіальну цілісність України і карається від пробаційного нагляду до обмеженням волі на строк від 3 до 5 років.

Як захищати культурну спадщину без статусу пам’ятки?

Багато історичних споруд та поховань все ще не мають статусу історичної пам’ятки. Наприклад, на Байковому кладовищі неодноразово ставались випадки вандалізму, викрадення чи псування пам’ятників, не лише Міхновському, але й інших видатних діячів. Наприклад, у 2021 році пошкодили пам’ятник видатного українського правника Олександра Кістяківського. Того ж року вкрали бронзовий бюст письменника і драматурга Івана Кіндратовича Микитенка. Запобігти новим руйнуванням можна, ініціювавши посилені заходи безпеки та контролю. Зокрема, поставивши камери спостереження та посиливши охорону.

Випадки руйнування та пошкодження пам’ятників, зокрема військовим, продовжуються. Саме тому важливо переглянути норми законодавства в питанні захисту таких меморіалів. Зокрема, ефективним методом могла би бути криміналізація викрадення та нищення пам’ятників саме в рамках "наруги над могилою". Це автоматично передбачатиме більшу відповідальність та більший строк покарання.

До того ж, місцеві адміністрації мають бути принаймні ознайомленими з Законом України "Про охорону культурної спадщини", де детально описується, які об’єкти є культурною спадщиною. У випадку, якщо об’єкт підпадає під визначення, адміністрація має сприяти їхньому набуттю правового статусу пам’ятки. Це, в свою чергу, захистить пам’ятки від знищення та забудовників. На жаль, навіть попри закони не завжди вдається зберегти матеріальні пам’ятки. Тому такий статус якщо не захистить, то полегшить процедуру визначення правопорушення і встановить чіткі норми для притягнення до відповідальності.

Також згідно із Постановою Кабміну № 1768, власник пам’ятки щойно виявленого об’єкта культурної спадщини чи її частини зобов’язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Також він має повідомляти органу охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоди щойно виявленому об’єкту культурної спадщини, і своєчасно вживати заходів для приведення щойно виявленого об’єкта культурної спадщини в належний стан. Слідування і використання цієї постанови допоможе краще моніторити виявлення та збереження культурної спадщини в Україні, встановлювати необхідний захист, запобігати пошкодженням чи виявляти їх якнайшвидше.

Згідно з останніми даними Міністерства культури та інформаційної політики, впродовж повномасштабного вторгнення росії в Україну, було знищено близько 1062 пам’яток культурної спадщини. Цифра кричуща навіть в умовах війни. Особливо коли до руйнацій причетні не тільки російські окупанти, але й вандали. Будемо цьому протидіяти.