"Духовна незалежність" = міф. Законопроєкт 8371 = блокування цинічної УПЦ (МП)

Сьогодні, 20 серпня 2024 року, народні депутати голосуватимуть за фінальну версію законопроєкту №8371. Яка його основна мета? Ліквідувати (заблокувати, припинити роботу) будь-яких організацій, чий керівний центр (або центр ухвалення рішень) перебуває у Москві. І так уж сталось, що у нашій країні серед таких конфесій – самотня Українська православна церква Московського патріархату (її абревіатуру – як і ЛГБТ, ЗПСШ і ОДКБ – має знати будь-яка освічена особа).

Законопроєкт зачинався і проходив через пологові шляхи парламенту надзвичайно складно. З одного боку, йому довелось пройти між Сціллою УПЦ (МП) – церкви, яка руками депутатів (Артем Дмитрук, Євгена Шевченка), найманих адвокатів (Роберт Амстердам), пригодованих «ЗМІ» (СПЖ, «Перший Кізяцький», Діалог.тут) намагалась тлумачити проєкт боротьби з «русскім міром» як удар влади по свободі слова та віросповідання. З іншого боку, документ пройшов і повз Харибдою не надто освічених депутатів, які хотіли миттєво все «взять и отменить», додаючи різні нежиттєздатні коректури. 

Впродовж майже 7 років я пишу книгу «Релігія на війні» (вона вже редагується, між іншим, і готується до друку). Я відстежував усі публічні судові історії, де як обвинувачені фігурували представники УПЦ (МП) – від митрополитів до дружин кліриків. 
Напередодні голосування за проєкт закону 8371 я хотів би звернутись до небагатьох знайомих (очно чи заочно) та левової частки незнайомих мені депутатів з проханням – проголосуйте за нього, будь ласка. 

Цей законопроєкт – не про релігію. Він про захист від багаторічного інтелектуального та духовного впливу людиноненависницької ідеології «русского міра», почесним делегатом в Україні якої є УПЦ (МП). 

«Які ти дасиш докази, що УПЦ (МП) – це проросійська церква?». Доказ – лише факти. 

1) Згідно з даними платформи «Реєстр зрадників країни», розробленої Рухом ЧЕСНО (станом на літо 2024), 56 з 57 зрадників-священнослужителів належали саме до УПЦ (МП);

2) За моїми особистими дослідженням, у контексті понад 100 кримінальних проваджень від СБУ та прокуратури силовики мають претензії до одного римо-католика, одного представника УАПЦ (sic!), двох протестантів та кількох представників ПЦУ (кількість невідома, але точно абсолютно незначна). Всі інші – це священики УПЦ (МП).

Зрештою, ви хочете ще більше доказів? Хочете детальних історій? Без проблем. Далі – історії численних митрополитів, священників, ченців, монахів та інших представників УПЦ (МП), яким вручили підозри і які були визнані винним (або самі визнали себе винними).

● У селі Андріївка, в 60 км на захід від Києва, раніше засуджений за розбещення неповнолітніх 76-річний Микола Євтушенко (який ніколи не мав офіційного відношення до церкви, але 20 років носив на собі рясу та отримав від односельчан прізвисько “монах”) зустрів колони російської техніки з іконою в руках. За словами місцевих мешканців, під час окупації чоловік, який до того відзначився лояльністю до УПЦ (МП), навів росіян на будинки заможних мешканців, які вони після того грабували, “здав” їм власного кума і навіть встиг охрестити кількох військовослужбовців ЗС РФ бурятської національності. Крім того, чоловік освячував військову техніку окупантів, хрестив їх, надавав їм житло і забезпечував провіантом. Суд над Євтушенком триває з вересня 2022. Стаття традиційна - колабораційна діяльність (ч.4 і ч.6 ст. 111-1 ККУ), яка передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років. Але через вік “монаху” загрожував лише умовний термін. 8 квітня Макарівський районний суд Київської області засудив його на 10 років ув’язнення.

● Юрій Миронець, 64-річний настоятель Різдвобогородицького храму у селі Ужачин Новоград-Волинського району, у спілкуванні з місцевими просував наративи “спеціальної воєнної операції” - РФ не нападала на Україну, а захищає громадян від “нацистів і бандерівців”; вбивають мирне населення саме ЗСУ, а не ЗС РФ; там, куди прийшов “русскій мір”, люди живуть краще. Односельчани після невдалих спроб схаменути отця звернулись до поліції. Священнослужителю обвинуватили у публічному запереченні збройної агресії Росії і колабораціонізмі. 5 липня 2022 Новоград-Волинський міськрайонний суд виніс клірику похилого віку вельми м’який вирок - лише позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 13 років (за ч. 1 ст. 111-1 ККУ “Колабораційна діяльність”). Втім, клірик своєї провини не визнав та подав апеляцію. Як наслідок, суд скасував рішення суду першої інстанції та призначив новий розгляд кримінального провадження.

● Під час окупації 37-річний отець Олександр Васильович Бойко, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ (МП) у с. Дептівка Конотопського району Сумської області (з 2015), доклав усіх зусиль, аби для росіян війна в Україні була комфортною. Клірик і раніше мав проблеми з законом. Вже у березні 2022 в окупованій російською армією Дептівці священник збирав з прихожан харчі та паливо, які передавав військовим РФ, а також віддав їм у користування власне авто Volkswagen Transporter. Під час літургії клірик міг спокійно сказати своїм довірливим прихожанам: “Російський корабель - це корабель, а ми маленький човен, тому не повинні чинити спротиву, повинні прийняти їхні умови, і тоді все буде добре”. На початку серпня 2022 поліція затримала священника, а вже 29 липня того ж року правоохоронці передали до суду обвинувальний акт проти клірика за двома статтями - ч.4 ст. 111-1 (колабораційна діяльність) та ч.1. ст. 436-2 (виправдовування агресії РФ). Йому інкримінували колабораційну діяльність. Під час судового процесу Бойко визнав провину та попросив затвердити угоду. 17 жовтня 2022 Конотопський міськрайонний суд ухвалив вирок: за “колабораційною” статтею клірика оштрафували на 34 000 грн, а за другим пунктом - присудили два роки виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20% від суми заробітку. За принципом поглиненням менш суворого покарання більш суворим Бойку призначили виправні роботи.

Священник УПЦ (МП) та колаборант Олександр Бойко

Джерело: Telegram-канал “Інша думка

● А тепер по-справжньому “канонічна” історія. З середини квітня 2022 протоієрей УПЦ (МП) Андрій Павленко, який служив у лисичанському Свято-Тихвинському храмі, у розпал бойових дій вирішив допомогти російській армії інформацією та почав здавати дані про чисельність бійців, дислокацію, техніку та озброєння ЗСУ в Сєвєродонецьку та найближчих селах. Звісно, окупанти далі використовували цю інформацію для ураження української армії. Також Павленко корегував вогонь російської зброї та “здавав” росіянам місцевих патріотів, які потенційно могли опиратись окупаційним військам. За “наводкою” клірика учасників руху опору ув’язнювали у застінках російських катівень. Публіцистка Ярослава Міщенко зазначає, що клірик “здавав росіянам українських патріотів, часто спираючись на дані з їхніх сповідей, зраджуючи своїх вірян”. За даними СБУ, клірика завербував “представник російської окупаційної армії” під час його поїздки до РФ ще у 2014 році. Крім того, за даними The New York Times, клірик сприяв вбивствам не тільки воїнів ЗСУ, але й місцевих активістів і навіть сєвєродонецького священника ПЦУ, про якого Павленко писав як про “духовного провідника націоналістичних бригад та ЗСУ у Луганській області”. 26 квітня 2022 Павленка викрила та затримала СБУ. Священнику традиційно інкримінували колабораційну діяльність та строк до 15 років позбавлення волі. Павленко став першим кліриком УПЦ (МП), засудженим за колабораціонізм: 5 грудня 2022 клірика ув’язнили на 12 років. 14 грудня 2022 Андрія Павленка та інших російських військовослужбовців обміняли на 64 українських бранців (за даними СБУ - 63). При цьому клірика УПЦ (МП) включили до списків саме за ініціативою росіян. У Росії Павленка зустрів ще живий олігарх та засновник угруповання бойовиків “Вагнер” Євгєній Пріґожин. Чинний священник УПЦ (МП) і, на думку СБУ, агент російських спецслужб поспішив заявити: “[Відчуваю радість, що] Луганщина - тепер Росія. І, думаю, ми були і будемо землею руською… []. Це милість Божа”.

Засуджений та обміняний священник УПЦ (МП) Андрій Павленко

Джерело: фото з відкритих джерел

● 30 вересня 2022 представники Офісу Генерального прокурора повідомили про підозру у колабораційній діяльності Миколі Зірці, настоятелю Храму Казанської ікони Божої Матері у смт Ярова (Краматорський район). За версією слідства, у травні 2022 клірик знайшов спільну мову з російськими солдатами, зібрав мешканців смт у місцевому клубі та повідомив їм, що “населений пункт перебуває під контролем військ РФ і необхідно обрати нового керівника місцевої влади для взаємодії з окупантами”. Після деокупації території священника затримали та у якості запобіжного заходу обрали тримання під вартою без можливості застави. Підозрюваний пішов на угоду зі слідством і визнав свою провину. 15 лютого 2023 Індустріальний районний суд Дніпра призначив отцю Миколі 7 років позбавлення волі - його визнали винним за ч. 5 ст. 111-1 ККУ (колабораційна діяльність). 16 лютого 2023 проросійський священник - за запитом Москви - увійшов до групи зі 101 особи, яких обміняли на 100 українських військових (НГУ, ДПСУ та ЗСУ) та 1 цивільну особу.

Засуджений та обміняний клірик УПЦ (МП) Микола Зірка

Джерело: фото з відкритих джерел

● 11 жовтня 2022 СБУ провела обшуки в єпархіальному управлінні у Вінницькій області та за місцем проживання уродженця РФ 74-річного митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ (МП) Іонафана (Анатолія Івановіча Єлецьких), “стовпа російського православ’я” в Україні. Митрополит відмітився перепискою з Патріархом Кірілом і закликами до міжконфесійної ворожнечі. За версією слідства, вже після 24 лютого ієрарх “підтримував політику кремля та схвалював дії рф” і регулярно спілкувався з ФСБ, а також “на власному інтернет-ресурсі розміщував публікації, які містять заклики до розпалювання міжконфесійної ворожнечі”. Для РПЦ та російських спецслужб не секрет, що церковне сходження митрополита Іонафана супроводжувалось постійними його звинуваченнями у проактивному гомосексуалізмі та розбещенні юнаків-ченців. Але до залізних фактів: 10 січня 2023 спецслужба повідомила, що зібрала достатньо доказів для передачі справи до суду. Церковного сановника звинувачували за п’ятьма статтями. Митрополиту Іонафану загрожувало до 8 років позбавлення волі. 7 серпня 2023 Вінницький міський суд визнав митрополита Іонафана, чиє українське громадянство припинено на основі Указу В. Зеленського, винним за всіма чотирма статтями Кримінального кодексу та засудив його до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Сторона захисту подала апеляційну скаргу на рішення суду. Також за два дні після винесення вироку церковний чиновник власноруч написав заяву, у якій висловив готовність на обмін з РФ у статусі військовополоненого. Втім, під час засідання апеляційної інстанції 12 червня 2024 митрополит Іонафан відмовився від свого попереднього рішення, адже «не має статусу військовополоненого, є діючим митрополитом і повноваження свої не складав». Зрештою, 18 червня апеляційний суд залишив у вирок попередньої інстанції (5 років позбавлення волі з конфіскацією майна), і цього разу церковний ієрарх теж не визнав свою провину. На цьому дивовижна «Санта-Барбара» не закінчилась: через 4 дні Відділ зовнішніх церковних зв’язків РПЦ оприлюднив новину про те, що, за клопотанням Патріарха Кіріла (та, за повідомленнями російських джерел, за сприяння Папи Римського Франциска), митрополит-зрадник опинився на волі та прямував до Москви для лікування. Єлецьких та його проросійських побратимів у рясах обміняли на військовополонених українців (на скількох саме – невідомо, але 25 червня до України повернулись 90 героїв).

● 31 жовтня 2022 СБУ відзвітувалась про обшуки у керівництва УПЦ (МП) у Кіровоградській області - Кіровоградській та Олександрійській єпархіях, а також за місцем проживання митрополита Кіровоградського і Новомиргородського Іоасафа (Губеня), митрополита Олександрійського і Світловодського Боголєпа (Гончаренка) та інших фігурантів. Підозри, що фігуранти поширюють ідеї, які загрожують територіальній цілісності України та порушують рівноправність громадян, - справдились. Зрештою, 2 грудня 2022 вже колишньому керівнику Кіровоградської єпархії (23 листопада його перевели на посаду митрополита Васильківського) СБУ вручила підозру за ч.1 ст. 161 (“Порушення рівноправності громадян…”). Високопоставленому священнослужителеві інкримінували не тільки підтримку захоплення Криму, але й дистрибуцію проросійської літератури на підпорядкованій йому території. 9 грудня кропивницький суд відправив Іоасафа під нічний домашній арешт. Іоасаф Губень став першим митрополитом УПЦ (МП), якому з 24 лютого 2022 року винесли обвинувальний вирок. Він та секретар Кіровоградської єпархії Роман Кондратюк визнали свою вину, інкриміновану їм СБУ, - вихваляння “захоплення частини території України” та роздування “міжрелігійної ворожнечі на користь країни-агресора”. 11 травня Ленінський (!) суд м. Кропивницький визнав обох церковнослужителів винними за ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх… [...] релігійних переконань) та покарав 3 роками позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки, а також заборонив на рік обіймати посади керівників релігійних управлінь та єпархій.

● 1 березня 2023 СБУ затримала настоятеля громади “Парафія Георгіївська” Конотопської єпархії УПЦ (МП) у смт Ямпіль Шосткинського району Сумської області. Його звали Микола Закроєць, і з 24 лютого 2022 він співпрацював з ФСБ та збирав для росіян інформацію про оборону області. Протоієрей “єдино канонічної церкви” агрегував дані про дислокацію Сил оборони (зокрема, місця базування командних пунктів і складів з озброєннями ЗСУ), щоби підвищити ефективність ракетних ударів по регіону. Крім того, він збирав інформацію про кількість військових і дані про керівників органів влади, органів правопорядку і навіть громадських активістів. Фігуранту повідомили підозру з ч. 2 ст. 111 ККУ (державна зрада в умовах воєнного стану). На вирок суду він чекав під вартою. 25 жовтня 2023 у пресрелізі СБУ заявила, що суд призначив священнику 15 років позбавлення волі. Клірика віддали Росії у червні 2024 (разом з Олександром Лунєговим і митрополитом Іонафаном (Єлецьких)).

● 13 лютого 2024 СБУ повідомила про те, що реальний 5-річний строк ув’язнення отримав клірик Дніпропетровської єпархії УПЦ (МП), який свого часу закликав своїх вірян допомагати окупантам. Йшлось про Олександра Лунєгова, настоятеля "Храму Святителя Іоанна Милостивого" у селі Письменне Дніпропетровської області. Обвинувачення проти священника не були оригінальними - підтримка ініційованої Росією війни, її виправдовування та глорифікації російських військ. Є й екзотика: “представник Бога на землі” переконував своїх прихожан виїздити до РФ та на тимчасово окуповані території для допомоги загарбникам. СБУ затримала Лунєгова ще у вересні 2022. 18 травня 2023 суд першої інстанції засудив отця на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. До цього священник розкаявся у вчиненому та попросив не ув’язнювати його, але представники Феміди йому не повірили. 28 червня 2023 з’явилась інформація, що прокурор подав апеляцію з вимогою засудити священника УПЦ (МП) на 8 років з конфіскацією - це максимально можливе покарання. Втім, суд ухвалив рішення ув’язнити Лунєгова лише на 5 років. Своєї провини він вже не визнав. Найближче пів десятиліття він міг би спостерігати за президентськими перегонами у США за ґратами, але у червні 2024 його передали Росії (разом з його колегою Миколою Закройцем і митрополитом Іонафаном (Єлецьких)).

● 5 березня 2024 та сама СБУ провела обшуки у протоієрея Черкаської єпархії УПЦ (МП) Бориса Бродовського. Вже наступного дня працівники спецслужби вручили священнику підозру. У ній клірик обвинувачувався у виправданні агресії РФ. У соцмережі Бродовський активно практикував свій письменницький дар: героїзував російських військових, займався дискредитацією ЗСУ та - московська вишенька на торті - називав “азовців” “нацистами”. Працьовитого представника УПЦ (МП) судили за ч. 2 і ч.3 ст. 436-2 (Виправдовування збройної агресії РФ проти України). Клірику загрожувало ув’язнення строком до 8 років з конфіскацією майна, але суд розпорядився інакше та 28 червня 2024 призначив йому покарання у вигляд 3 років умовно. Свою провину Бродовський визнав.

P.S. Підтримка проєкту закону №8371 – це не боротьба з вірою чи «релігійне питання», а природний захист проти квазінацистської ідеології «русского міра», від представників яких Україна має відгородитись. Нам доведеться відгородитись саме від УПЦ (МП). 

Дякую за ваше голосування!