"Польові дослідження" з Економічного Форуму у Польщі
Після Мюнхенської конференції з безпеки (у лютому) я вдруге за цей рік виїхав за кордон. На запрошення організаторів Економічного Форуму у Польщі був спікером панелі про дезінформацію (пізніше викладу тези свого виступу). Це найбільша політично-економічна конференція в Центральній та Східній частині Європи.
Але головна мета поїздки - не просто виступити (хоч був ще той експірієнс - виступати польською), а зустрічі з західними аналітиками, журналістами, політиками та науковцями - щоб відслідкувати тренди на кінець року. Власне, це важливо для розуміння і аналізу процесів, з якими можемо зіштовхнутися в майбутньому. І ці "польові дослідження" мене, відверто кажучи, не особливо радують. З кількох причин.
По-перше, порівнюю з минулим роком. Теми війни і України в повістці наших найближчих сусідів за рік стало помітно менше, зате теми бізнес-кооперацій - помітно більше. І вони не з Україною.
Інтерес до питань безпеки згасає на фоні внутрішньополітичної повістки Польщі - наступного року тут вибори президента і вже зараз відчувається, що українська тема вписується у виборчі модальності тільки в контексті проблематики історичної памʼяті. Яку тепер осідлала ще й "Громадянська платформа" премʼєра Туска, а не тільки PiS. Навіть міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш (який представляє в коаліційному уряді Селянську партію) на спецпанелі згадав Україну лише в контексті недавніх заяв Дмитра Кулеби.
І це - наші найближчі сусіди, до яких долітають дрони і ракети. Уявіть, чим живе Португалія чи Греція.
Щоправда, є невеликі винятки - експерти з країн Балтії поки що тему війни в Україні з виду не випускають. Але чим далі від кордону з Україною, емпатії менше, суспільства занурюються у власні проблеми, викреслюючи в своїх головах питання безпеки як неактуальні. Така безпечність для нас незрозуміла.
По-друге, мушу вкотре з жалем констатувати, що Україна продовжує не використовувати усі наявні міжнародні площадки, аби просувати свої інтереси і заявляти свою позицію. Від України знову не було представників як економічного блоку уряду, так і Міноборони. Троє депутатів Микола Княжицький, Юрій Камельчук, Oleg Dunda, на панелях яких все ж було достатньо слухачів, цю прогалину навряд чи змогли перекрити. Хоч виступи були цікавими.
Тому, підсумовуючи перші враження, скажу так: якщо ми хочемо втримати увагу, нам треба почати бігти в два рази швидше, ніж ми це демонструвати протягом останнього року. Сподіваюсь, що в профільних міністерствах з новими очільниками це відчувають і будуть діяти.
А тому що з подачі зелених гнид "розслаблене" само українське суспільство.
З подачі зелених придурків на заході сформувалася така теза: дайте ЗСУ все, що просим, і Україна переможе рашистів. Це інфантильна дурість. Навіть якщо захід дасть Україні абсолютно все, що просимо - Україна не зможе самотужки перемогти рашистів - елементарно не вистачить людей.
З самого початку необхідно було казати правду - тільки українцями війну з рашкою виграти не вдасться, навіть якщо покласти усіх дорослих чоловіків.
Війна НАТО з рашкою неминуча.
Але розуміння цього немає, насамперед в Зеленського і його придурошних радників - а захід сподівається витягнути каштани з вогню виключно силами України.
Нічого нам Європа не винна, а всі питання будь-ласка адресуйте сонцесяйному та 5-6 його ефективним менеджерам. Бо саме завдяки сонцесяйному, а не Європі, відбулось наступне:
1. Екс-голові НЕК "Укренерго" Володимиру Кудрицькому виплачено премії 40 мільйонів гривень. Мабуть за те, що ми сидимо без електрики і зимою у нас буде тотальний *******.
2. Понад 100 кілограмів готівки в іноземній валюті перевозив бухгалтер компанії, яка відмила їх на поставках продуктів ЗСУ. Вдумайтесь, відкати вже настільки великі, що міряють кілограмами і возять в багажниках.
3. Відставка міністрів не супроводжувалась публічним звітом. Що робили, як робили - ***** не ясно. Прийшли, посиділи, гроші отримали - пішли далі.
4. До Покровська підпустили рашистів так близько, що вони тепер будь якою зброєю дістануть до міста, від мінометів до звиячайної артилерії. При цьому, не ясно на який *** було витрачено ресурси на курщину. Зате при втраті Покровська встане вся металургійна галузь.
5. Рекреаційна зона на острові Оболонський, на ремонт якої витратили 172 млн гривень, не пройшла випробувань дощем. Під час потужних злив у червні на острові затопило тільки-но облаштовані доріжки: як виявилося, вони мають таку будову, що вся вода збирається саме на них, а не стікає в землю обабіч.
6. Штат поліції розширюється, тепер куди не плюнь - скрізь поліція. В тому числі і в школах. На який *** вони там треба - хз. А ще буде воєнна поліція. Більше поліцій, більше тиловиків, більше нахлібників для бюджету!
Далі продовжувати не хочу, це можна і до ночі робити. У нас в країні хаос, анархія, повне беззаконня і незрозумілі витрати бюджету, про які ніхто не звітує, бо "секретна інформація".
Так от, шановні. У нас стільки зашкварів, влада не знає що робити, що кивати в сторону Європи не варто. Вона нам вже нічого не винна. З точки зору якраз європейських лідерів, вони напевно вже не раз охрініли, як у нас топ корупціонери платять заставу в 10-20% від накраденого і спокійно виходять. Ясно, що при такому розкладі, бажання нам щось давати все зменшується і зменшується...