Бюрократія, проблеми з пільгами й обережність роботодавців. З якими проблемами стикаються ветерани та як їх вирішити

Близько 90 % роботодавців зіштовхнулись із труднощами під час пошуку кандидатів – такі результати опитування нещодавно оприлюднив ресурс "OLX Робота". Міграція, повномасштабне російське вторгнення призвели до дефіциту персоналу, тому бізнес активніше співпрацює з університетами, іде на поступки працівникам та навчає жінок "чоловічим" професіям. Парадоксально, але це не стосується ветеранів.

Результати досліджень проєкту "Стратегія переходу та інтеграції українських ветеранів до освіти і робочої сили", які провело ГО "Українська Асоціація Маркетингу", продемонстрували, що одна з головних проблем для ветеранів – працевлаштування. Ідеться не лише про побоювання роботодавців брати на роботу колишніх військових, а й про незбалансованість державних програм, проблеми з перенавчанням, адаптацією в колективі тощо. Як вирішити ці й інші проблеми?

Чому ветеранам важко влаштуватися на роботу?

Законодавчі норми, що стосуються соціальних гарантій і прав військовослужбовців, членів їхніх родин, періодично оновлюються із 2022 року. Основні норми вказані в профільному законі "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", перелік пільг – у різних нормативних актах. Наприклад, учасники бойових дій отримують 75 % знижки під час оплати комунальних послуг (газу, електроенергії тощо), безкоштовний проїзд усіма видами транспорту, санаторно-курортне лікування, першочергове право на житло, щорічну фінансову допомогу, позачерговий вступ до навчальних закладів тощо. Чиновники й бізнес постійно розповідають, що чимало роблять для людей, які повертаються з фронту.

Проте на практиці колишні військові стикаються з проблемами. Один з респондентів проєкту про реінтеграцію ветеранів, про який я вже згадувала, розповів, що добре знається на ремонті техніки, проте не зміг влаштуватися на роботу. Оскільки компанія, яка потребує фахівця з такими навичками, не може облаштувати робоче місце для людини з обмеженими можливостями відповідно до законодавчих вимог. Опитування ГО "Українська Асоціація Маркетингу" свідчить, що 40 % респондентів відчували упереджене ставлення до себе під час працевлаштування, а 12 % говорять про дискримінацію при поверненні на своє попереднє місце роботи або під час працевлаштування. Такий підхід, звісно, неприйнятний, а військові, які захищають нашу незалежність, заслуговують на повагу й можуть поділитись власними досвідом і навичками. До слова, багато компаній ставляться до ветеранів прихильно й доброзичливо

Проблеми з бюрократією

"Наша система реабілітації має пострадянську інерцію – від початку війни досі не створено єдиної системи реабілітації захисників", – ще в жовтні 2021 року заявляла тодішня міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна. А вже за два роки – у липні 2023-го, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко презентував план розвитку системи реабілітації, де за основу було обрано ізраїльський досвід. У той час планувалося створення шести спеціалізованих закладів національного рівня, а також п’яти реабілітаційних центрів, розрахованих на 200 ліжок кожен. Проте не всі плани вдалося втілити в життя. В Україні є хороші заклади, де опікуються колишніми військовими: це Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни, Український центр ветеранів, Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів "Лісова Поляна". Але найвідомішими стали інші центри – Unbroken, Superhumans, які допомагають розбудовувати приватні інвестори. У державних закладів коштів не вистачає. Наприклад, у Чернігівській обласній психоневрологічної лікарні зазначали, що Національна служба здоров’я виділяє на кожного пацієнта трохи більше 13 тисяч грн, хоча лікування може коштувати 18–19 тисяч грн.

Бюрократичні процедури та проблеми з оформленням документів – ще одна проблема для ветеранів. Навіть екс-міністр охорони здоров’я Олег Ляшко визнавав, що всі процеси гальмує довідка № 5, яку надає командир частини про обставини травми. За нею хворим потрібно їхати самостійно, і в деяких випадках – на передову. Також у частину необхідно передати висновки ВЛК про непридатність до бойової служби, періодично направлення на комісію губляться через значну кількість паперів, і військовий навіть не може потрапити на комісію та вчасно розпочати лікування.

Що можна змінити? Ветерани під час опитувань розповідають, що на фронті часто опановують нові професії, і отримані знання можна використовувати в цивільному житті. Наприклад, на фронті військовий міг займатись організацією постачання продуктів харчування чи зброї, і ці навички цікавлять логістичні компанії, або він навчився керувати дронами, що їх також активно використовують аграрні компанії. Непоганий варіант – надати ветеранам можливість підтвердити свою кваліфікацію, можливо, після нетривалих курсів. В Україні потрібна єдина система координації між реабілітаційними центрами, адже це дозволить ветеранам швидше отримувати потрібну допомогу, якість послуг також зросте. Подолати бюрократію допоможе система електронного обміну інформацією для військових, і останнім не потрібно буде їздити по різним містам та збирати довідки. І найголовніше – ветеранам необхідна соціалізація, можливість зустрічатися, обмінюватися досвідом із колишніми військовими й реалізовувати спільні проєкти.