Фактори, які визначають перевагу у війні
Міністерство оборони однієї з країн НАТО, яка робить дуже багато для допомоги Україні, звернулось до мене для підготовки двох коротких доповідей доктринального характеру:
1. Формування сучасного поля бою: адаптація рішень та структур.
2. Уроки війни: що працює та що не працює для українців?
Доповіді буду формувати в рамці факторів, які визначають перевагу у війні:
1. Лідерство та відповідальність командирів
2. Мобілізація до армії, на промисловість, до інфраструктури
3. Ситуаційна обізнаність та критерії аналізу
4. Концентрація та розподіл ресурсів
5. Здатність до інновацій та їх масштабування
6. Кількість та якість засобів розвідки та ураження
7. Боєздатність військ, відновлення та генерація
8. Здатність навчатись
9. Комплексна реалізація стратегії та тактики
10. Лідерство та відповідальність політиків
Зараз формулююю ключові тези, так що буде цікаво у коментарях почитати думку друзів, які також над цим замислювались.
Війна багато у чому схожа на інші "види діяльності" - для того, щоб досягти результату треба, щоб співпали три фактори. По-перше, треба щиро хотіти досягти успіху (в перекладі на військо - це моральний дух військових і, взагалі, усього суспільства). По-друге, треба знати, як досягти успіху (це рівень професійності військових на усіх рівнях). По-третє, треба мати відповідні (саме відповідні, а не максимальні) ресурси для досягнення успіху.
Тобто - три складові успіху у війні: моральний дух, професійність, ресурси.
А далі можна розкривати ці позиції: як забезпечувати мотивацю, як військових вчити, які ресурси і озброєння надавати
Військовий має бути мотивованим, навченим і забезпеченим. Успіх досягається виключно тільки при наявності усіх трьох факторів - без мотивацій, без відповідних знань і уміння, без необхідних ресурсів успіху не буде. Усі три фактори однаково важливі.
Щодо формування ********* поля бою - вочевидь його формує, як завжди, нові технологій озброєння. На перший план виходять дистанційно керовані види озброєння.
А щодо того, що "працює" чи не "працює" для українців - українці не є якимось особливим "видом людей" і не інопланетяни. В мотивації головне - справедливість, у професійній підготовці головне - ********** і іноваційність, у ресурсах головне - своєчасність, повнота і високотехнологічність.
У т.ч. з питань нагляду та оцінки дій щодо воєнної розвідки
Без жодного цивільного піджака
Я з першого дня кажу що має бути мобілізація ВСІХ. Одних в армію, інших - на виробництва. Без оціх всіх охорон праці, 8-мигодинного робочого дня, святкових і вихідних. Щоб хоч трохи уровняти солдат і розслаблених гражданських. Трудовий кодекс на час війни має піти в дупу, так буде хоч трохи справедливості. Заодно і моральний дух військових трохи повиситься.
В армії теж зробити, хай не демобілізацію, а назвіть це переведення на інше місце служби - на завод. Хто не хоче воювати - йде на завод і там їбашить в три зміни. Не вмієш нічого робити на заводі, теж не проблема - лопату в руки і бетонувать другу лінію оборони.
Немає цінності в тому, щоб за тебе робили висновки де і що ти маєш робити. Це біг по колу від ворога чужого до ворога свого.
Коли немає вибору, справедливість може існує в іншому значенні?
Активізація громадян схоже можлива певно лише за катастрофічного розгрому ЗСУ.
Поки що вони надто далекі від війни, і все більше зайняті своїми справами.
Звісно, легше тренувати бригаду за кордоном.
Але краще тренувати поротно напевно.