Чи є ми гусаками?

Питання економічної спроможності в Україні завжди були вельми актуальними. Незалежність і ринкові перетворення загострили необхідність підвищення ефективності наявних у нас ресурсів. З початком війни з росією, особливо з часу повномасштабного вторгнення, ці питання набули особливого значення, відіграють визначну роль, в тому числі і для протидії зазіханням агресора. Потужна допомога партнерів України – країн цивілізованого світу не дозволяє увійти економіці України у вбивче "піке". Війна – це, в тому числі, боротьба ресурсів, їх ефективного використання. Наразі всі гроші, що збираються в якості податків, йдуть на забезпечення оборони країни. Але зараз їх не вистачає і Верховна Раду впроваджує підвищення податків, зборів. За висловлюванням голови "податкового" комітету парламенту Даниила Гетманцева – ще більше общипувати гусака і бажано так, щоб він не кричав! Як свідчить народна мудрість, грошей ніколи багато не буває. Але в українському суспільстві, у зарубіжних партнерів нашої країни виникають питання щодо ефективності розпорядження наявними і потенційним ресурсами держави.

Спеціальна представниця США з питань економічного відновлення України пані Пріцкер прямо вказує на необхідність зменшення корупційних схем в країні, цивілізованих підходів до здійснення урядом управлінських дій в економіці. За її словами, можна не підвищувати податки, якщо навести лад в економічній політиці. Зокрема щодо зменшення тіньового сектора економіки, впровадження чіткої роботи митниці.

Не менш важливим, особливо в умовах обмежених можливостей поповнення бюджету, є раціональне використання наявних фінансових і економічних ресурсів, знищення корупційних схем, можливостей їх виникнення.

І тут у розв’язанні цього питання ресурс єдиного законодавчого органу держави – Верховної Ради – є найважливішим і, навіть, вирішальним. Україна ж парламентсько-президентська республіка.

Саме недоліки законодавства дозволяють витрачати мільярди гривень на речі, які у воюючій державі не є первинними - на будівництво доріг, висадку троянд у Покровську та інших містах і містечках, наближених до лінії фронту, завищувати ціни на відновлювальних роботах і спорудженні фортифікаційних споруд, закупівлю нових шикарних авто для бюрократів. Цей список можна продовжувати дуже довго.

Такі дії влади обурюють як українське суспільство, так і зарубіжних партнерів. Президент України В.Зеленський слушно оголосив про необхідність визнання крадіжок державних (наших, платників податків) коштів у період війни державною зрадою.

Натомість, певними депутатами просуваються проекти законів, що можуть призвести до збільшення рівня корупції, зменшенню економічної спроможності держави.

Прикладом такого є законопроєкт № 6013 "Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період". Цим проєктом передбачено перетворення всіх державних і комунальних підприємств в господарські товариства. Що, відповідно, означає перехід державного і комунального майна цих підприємств у власність таких товариств. У спосіб, що протирічить законодавству про приватизацію. А це означає, що передача має відбуватися без оцінки ринкової вартості майна, без конкурентної процедури. Вибір способу передачі майна – в приватизаційній процедурі (до такого, як описано вище) чи процедурі передачі у власність товариства буде належати чиновникам. Що їх буде спонукати до прийняття рішення в такому випадку? Питання риторичне, враховуючи, що Україна займає 104 місце із 180 можливих в списку Індексу сприйняття корупції у 2023 році. Для порівняння – Грузія займає 49 місце, Молдова – 76. Це дані міжнародної організації Transparency International.

Майно державних та комунальних організацій і установ (таких, як, наприклад, лікарні, музеї і т.і.) планується передавати в управління на платній чи безоплатній основі. Хто знову прийматиме рішення? Чиновники… Далі можливі ризики описувати зайве.

Ну добре. Може я песимістично налаштований щодо апетитів чиновників і безумовна користь для економіки у разі таких "історичних" перетворень буде? Для цього варто подивитися на існуючі приклади перетворення державних підприємств, державних об’єднань на господарські товариства.

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" при загальній вартості активів 8 245 317 000 грн (станом на 31.12.2021) мала збитки у 2022 році – 11 096 847 000 грн, у 2023 – 6 951 437 000 грн. Можна, звісно, говорити, що вплинула негативно активна фаза війни. Але збитки за 2020 рік становили 2 309 976 000 грн. І це притому, що об’єм експорту зерна Україною збільшується (в цьому році більше у 1,5 рази минулорічного).

Акціонерне товариство "Укрпошта" із вартістю активів 10 996 285 000 грн (на цю ж дату) отримала збиток у 2022 році 1 258 689 000 грн, у 2023 році – 796 361 000 грн.

Не буду переобтяжувати цифрами читача, а лише зазначу, що в останні роки збитковими були акціонерне товариство "Гарантований покупець", АТ "НАЕК "Енергосталь", ПАТ "Центренерго", ПАТ "Мотор Січ", ПрАТ НЕК "Укренерго", АТ "Укрзалізниця", АТ НАК "Нафтогаз України".

Цікаво й те, що обираючи внутрішню структуру, управлінці, в широкому сенсі слова, цими товариствами обрали найбільш складну - дворівневу систему управління. Вона передбачає наявність на другому рівні спеціального органа – наглядової ради товариства. Чому? Наважусь припустити, перефразовуючи відомий французький вислів "шер ше ля … гроші".

За виконання функцій члена наглядової ради виплачуються гроші. Слід зазначити, що вимоги до членів наглядових рад законодавчо не врегульовані. В тому числі і фахові. І виходить, що за наявності відповідального і, сподіваюсь, фахового здійснення правліннями цих товариств функцій, є ще структура, щодо до фаховості окремих представників якої та загалом доцільності розгалуження органів управління виникають сумніви.

Так, членом наглядової ради Укрзалізниці був призначений державою відомий журналіст і політичний діяч Сергій Лещенко. Жодного посилання у відкритих джерелах щодо наявності компетенції в галузі залізничних перевезень у цієї поважної особи знайти не вдалося, на відміну від публікацій про корупційні скандали. В той він отримав оплату за функції члена наглядової ради: за 2022 рік – 2 768 157 грн, за 2023 – 2 930 488 грн.

Не викликає сумнівів фаховість в галузі енергетики народного депутата Бойка Юрія, який отримав за діяльність у складі наглядової ради ПрАТ НЕК "Укренерго" в 2022 році – 3 458 969 грн, в 2023 – 3 458 969 грн та страхування відповідальності (цікаво якої?) на суму 683 060 грн. Але виникає питання щодо можливого конфлікту інтересів – шановний народний депутат має контрольні функції (парламентський контроль) за діяльністю товариства.

У складі наглядових рад товариств, що були перетворені із державних підприємств є й інші особи, що не мають відповідного у сфері діяльності товариств досвіду роботи, освіти. Але мають досвід роботи бюрократами (секретаріат Кабінету Міністрів, Офіс Президента України, апарати міністерств (не профільних до напряму діяльності товариств).

І це на фоні, ще раз привертаю увагу, збитковості чи вкрай низької ефективності діяльності. Що не заважає отримувати гроші за виконання функцій члена наглядової ради. Чому? Тому що витрати на це включаються до собівартості продукції чи послуг цих акціонерних товариств. Які здійснюють свою діяльність на майновій основі, переданої державою. Тобто – нами. Для отримання нами цих послуг і товарів. І за які ми платимо! Чи не парадокс?

Аналіз складу правлінь таких товариств – це окреме дослідження і витрати.

Чи зроблять із такого, невеличкого аналізу висновки наші обранці щодо тотального знищення такої форми державного підприємництва як державні і комунальні підприємства (які, до речі, закріплені конституційними нормами і розповсюджені у Європі). Питання!

Чи на часі, у період війни такі експерименти з усією економікою, коли вибіркове застосування запропонованої конструкції далеко не завжди ефективне?

Історична і політична відповідальність чекає. Ми дивимось.