Про заборони на існування альтернативної думки в країні

Проблема тиску на неугодних, яку підняли Sevgil Hayretdın Qızı Musaieva та "Українська правда", стосується не тільки преси.

На жаль, тиск через та вимоги ігнорувати альтернативну точку зору для офісу президента — "не баг, а фіча". Так само намагаються тиснути на ті громадські ініціативи та організації, які вважають нелояльними. На тих, хто наважується говорити відверто про всі проблеми, які існують.

Технологія схожа, і це не тільки заборона потрапляння в марафон. Інструментарій широкий і доволі банальний.

Неугодних експертів позбавляють майданчиків для обговорення. Їх не допускають на експертні форуми, погрожуючи організаторам тим, що "якщо вони будуть представлені — нікого з уряду не буде".

Представникам міністерств та послам напряму забороняють відвідувати заходи, які організовують "нелояльні громадські організації".

Далі йдуть спроби підважити репутацію — від запуску пліток через телеграм-канали та "спікерів" до розповсюдження відвертої брехні серед донорів і міжнародних партнерів.

Ця тенденція настільки системна, що у середовищі громадських активістів вже можна побачити розшарування та чіткий поділ на "придворних" та "всіх інших".

Я справді вдячна Севгіль за те, що вона почала хвилю обговорення проблеми. Це перший необхідний крок для того, щоб зупинити спроби заборони на існування альтернативної думки в країні.