Воля або смерть

 «Ми звикли до вчорашнього і образ вчорашнього, прийдешнього мимохіть уявляємо за аналогією минулого» (Іван Вовчук)

Україна стоїть перед тим вибором, який визначить долю нашої Нації на віки вперед. Продовжити битись, або спробувати домовитись і як завжди згодом втратити свою державу. Ми вчергове здобули незалежність у 1991 році і з тих пір допустили безліч помилок, які привели нас до стану, коли черговий не правильний крок може стати кроком в прірву

Перша помилка – це віра в те, що незалежність можна здобути без бою. Ні. Історія нам просто дала шанс підготуватись до війни, але Україна і суспільство її не просто згаяли, вони самі знищували свою армію і ненавиділи тих хто вказував на їх помилки. Єдиними хто не був самогубцями в цій історії – це не великі націоналістичні сили, на кшталт УНСО, «Тризуб», ОУН тощо, які продовжували готувати молодь до майбутніх визвольних змагань і стали рушіями двох Майданів, які остаточно вирвали Україну із медвежих лап росії. Суспільство їх ненавиділо, держава з ними боролась, але Нація перемогла.

              Другою фатальною нашою помилкою стало знищення власної зброї із розрахунком на наших «західних партнерів». «Політичний світ завжди керувався тільки власними інтересами і ніколи – визволенням інших», - ці слова, сказані Іваном Вовчуком членом проводу ОУН (Б) у 1953р., ідеально підходять для нашого часу. США, Велика Британія та інші країни, які називають нас союзниками допомагають нам рівно стільки на скільки їм дошкуляє росія, продовжуючи вести з ними бізнес через треті країни. Ви думаєте, що хтось в Америці не знає, як через Індію, Вірменію, Казахстан та інших росіяни отримують деталі необхідні для будівництва ракет? Ви помиляєтесь. Всі все прекрасно розуміють. Тільки Україна не може зрозуміти, що ніхто не буде за нас воювати через цінності, лише доцільність. Американці допомагають збивати Ізраїлю ракети, що летять на їх Землю Обітовану, не тому, що вони добрі союзники, а тому, що якщо Ізраїль встане на межі існування, то в хід піде ядерна зброя, яка однозначно є у дітей Сіона.

              Третьою фатальною помилкою є те, що «в моменти великих історичних напруги ми орієнтуємось не на себе, не на свою Націю, а на сторонні сили». Українська Нація – це постійно діючий вулкан, який постійно вибухає. Але не має кращого союзника у боротьбі за Україну, а не її Нація. Не ті скоти, які тікають за кордон через Тису, не ті покидьки, які наживаються на корупційних схемах під час війни, не ті маміни царапінки, які не створені для війни і взагалі тримають на своїх плечах «економічний фронт», а та нація, що з часів Хмельницького встає до бою, що громила поляків, турків, московитів, що творила Коліївщину і билась проти всього світу за Україну під час визвольних змагань. І саме на Націю на її ресурси і свідомість має бути зроблена ставка, а не групу друзів, які в гробу бачили цю державу разом з її боротьбою, і вже точно не на постійно істеричну і вічно втомлену частину суспільства в якої з пріоритетів лише «жрати, срати, ржати».

              «Але орієнтуватись на сили своєї Нації може лише ті хто вірять в неї і поважають її». Тут криється відповідь на питання, чому українські політичні еліти мають проблеми із мобілізацією ресурсів Нації. Тому що всі ми відчуваємо брехню. Більшість з нас може закрити на неї очі, але відчувають всі. Немає нічого спільного між інтересами нації і державними підрядами на твій завод «Богдан», немає нічого спільного між повагою до Нації і тавруванням всіх хто не сприймає твою персону «агенами Кремля» немає нічого спільного між інтересами Нації  і відбілюванням Татарова, який з цією Нацією боровся. І немає нічого спільного між вірою в свою країну і офшорами на Кіпрі і Мальдивах.

              Ми нарешті маємо зрозуміти, що наші союзники є священниками в храмі демократії, які не вірять в свої проповіді і не збираються жити за своїми заповідями. І в цих умовах в Українців є тільки Україна. Співпрацювати можна з усіма, покладати надії лише на себе.

Наші керманичі мають зрозуміти. Не мрійте про американські гроші, вам вони не дістануться. Будуйте виробництво вже і зараз в ракетних шахтах Карпат, в бункерах і бомбосховищах міст, адже війна не закінчиться завтра. Підтримуйте національного виробника, бо тільки ми платимо справжні податки. Президент України, народні депутати, судді, правоохоронці і сотні тисяч дерслужбовців сплачують податок з зарплати, яку йому сплачують з податків підприємців. Створюйте Україну в якій захочуть жити ваші діти, не орієнтуйтесь на минуле, і не мрійте відновити Україну зразка 2021го чи 2013го - це не можливо.

Керівництво держави має зрозуміти, що попри різні політичні погляди зараз ми в одній лодці і викидати за борт тих хто має інші від капітана погляди на кут нахилу парусу це шлях до поразки.

Народ, що все життя паразитував на здобутках Нації має зрозуміти, ми всі в одній лодці. Не думайте, що ви станете гауляйтерами, не мрійте, що з приходом ворога у ваш дім прийде спокій і безпека. Не вірте, що росіяни вас пожаліють. Вам ніхто не пробачить того, що ми боролись. Вас всіх чекає Буча.

Нам потрібна перемога, і ми можемо її здобути, через надлюдські зусилля через біль, і десятки тисяч смертей, легше аніж зараз не буде, але шанс є. Потрібно лише зрозуміти, що нам немає куди тікати.

 Воля або смерть.

P.S. Принагідно нагадую

Батальйону моїх земляків з Чорноморська ( 246 окремий батальйон ЗС України), який класично вже рік без ротації, потрібні Турнікети Дніпро / Tq Dnipro TQDnipro Gen2. Тому я оголошую збір на 500 000 грн, щоб закрити потреби батальйону на декілька місяців вперед у моїх земляків а також Спецпідрозділ "Відар" ГУР МО та інших підрозділів УСС - Українські Сили Самооборони не боліла голова між статутною кількістю турнікетів, яка має бути видана солдату і реальною потребою на одного бійця

Посилання на банку для України:

https://send.monobank.ua/jar/5iZTKdQuKb

5375 4112 1861 5602

Paypal:

4079 1308 0549 6596