План Пекаря. Не треба вестись...

Почитав і сказав собі: нарешті пазли почали складатися. До Валерій Пекар не маю нічого особистого, я з ним не знайомий, просто скажу що думаю про його план перемоги. Про план Зеленського я вже неодноразово висловлювався, настала черга Пекаря.

Якщо прибрати модні словосполучення про концентрацію влади, мікроменеджмент, згортання децентралізації, зменшення ролі парламенту, то у сухому залишку плану Пекаря, який складається з дев'яти пунктів, залишається лише два. Вони і є основними, власно кажучи, за ради них й були написані всі ті модні словосполучення. Ці пункти стоять першими, ось вони:

1. Створення парламентської коаліції на заміну зруйнованої однопартійної більшості.

2. Створення цією коаліцією уряду національного порятунку.

Довго чекав щось подібного, бо логіка підказувала, що після неодноразових заяв представників парламенту, яких фактично відсторонили від потоків, щось таке мало б відбутися.

Нагадаю, що бажання стати частиною коаліційного уряду у 2021 році розкололе фракцію «Голос». У 2023 році газетна «Дзеркало тижня» опублікувала статтю, про необхідність створення коаліційного уряду. Але ж, мене не цікавить війна щурів за право відгризти свій шматок від бюджету чи майна України. Мене цікавить інше, а саме: чи несе в собі план Пекаря користь українцям? Чи має він право на життя? Чи він такий же безпорадний й небезпечний, як і план Зеленського?

Спочатку зазначу, що пост Пекаря означає, щось більше ніж просто бажання озвучити свою версію перемоги. Його допис про іншу історію - зелена влада зазнала повного фіаско, як у зовнішній політиці, так і у внутрішній, це вже визнав весь світ. Парламентські фракції готові користуючись моментом, отримати за своїми квотами міністерські портфелі. Але ж, Зеленський розуміє, що як тільки це відбудеться він одразу ж позбавиться тотального впливу на парламент та уряд, зі всіма трагічними наслідками для нього. Тому, до останнього буде впиратися.

Спроби створити уряд національного порятунку, через утворення парламентської коаліції не припинялися, але були неуспішними, бо не забезпечувалися публічною підтримкою, з боку громадського сектору. Сьогодні Пекарь, за згодою придворного політичного бомонду, який обслуговує клани, і є тим самим діячем, який уособлюює в собі цей громадський сектор. Тому, Пекарь своїм постом посилає сигнал Зеленському - Єрмаку, що пора ділитися владою з Порошенко, Тимошенко, Устіновою та Бойко.

Чи принесе такий коаліційний уряд користь Україні й таку бажану перемогу? Давайте спочатку подивимось на принципову позицію, щодо незалежності України від росіїї лідерів ведучих фракцій в парламенті.

Порошенко – людина, яка є батьком мінських угод, що стали причиною повномасштабного вторгнення. За часи правління Порошенка були знищенні майже всі стратегічні склади боєприпасів. У 2015 році Порошенко ініціював зміни Конституції України, що закінчилося вибухами гранат під парламентом.

Тимошенко – людина, яка у 2014 році, не маючи відповідних повноважень, проте була присутня на історичному засіданні РНБОУ і волала про те, щоб у Криму армія залишалася в казармах, а танки не виходили з місць дислокації. Цитата: «Ніякого воєнного стану і активізації наших військ!» Якби з боку української армії пролунав, хоча б один постріл на ураження зелених «человечков», анексія Криму не відбулась.

Бойко – людина, яка відкрито підтримувала і підтримує руський мир.

…Робіть висновки самі, я їх зроблю пізніше.

Тепер про суто економіку. В умовах війни, будь-який новий уряд, має одразу з коліс увійти в роботу. Тобто члени уряду повинні бути однією злагодженою командою, з одним баченням розвитку країни, з готовою стратегією, яка включала б економічну модель, орієнтовану не тільки на війну, а й підвищення рівня населення і т. д. В такому уряді мали б бути суто фахівці - патріоти, для яких честь та совість – це не порожній звук. Чи здатні Порошенко, Тимошенко, Устінова, Бойко забезпечити уряд національного порятунку узгодженою стратегією та моральними членами уряду? Гарантовано ні.

Якщо вони дотиснуть Зеленського, а населення піддасться на дописи Пекаря ми отримаємо недієздатний уряд, який з перших хвилин забуде про Україну, війну, про всі обіцянки та почне битву в середині банки не на життя, а на смерть за право домінувати в цій банці. Свіжі у пам’яті довготривалі протистояння різнокольорових угрупувань парламенту за владу, коли уряд не могли призначити по декілька місяців. Саме це нас очікує, якщо Зеленський прийме рішення на створення уряду за версією Пекаря.

Тепер про реалії. Так, дійсно Україні потрібний оновлений уряд. Але ж, без будь-яких політичних квот і вже точно без участі в його формуванні отих одіозних осіб, про яких я написав вище. Щоб зберегти державність і перемогти (а може й себе зберегти) Зеленському треба зробити одну правильну річ - відправити у відставку офіс Єрмака разом з урядом Шмигаля і негайно створити воєнний кабінет, який би складався не з представників парламентських фракцій, а виключно з професіоналів із числа національно орієнтованих патріотів, як військових, так і цивільних.

Завдання кабінету полягало б у створені умови для повної перемоги над росією та підготовкою до виборів. Що конкретно потрібно робити детально прописано у 7 кроків до перемоги.

Якщо коротко, то йдеться про суттєве скорочення численності держапарату, про надання пріоритету при призначенні на посади тим фахівцям, хто воював. Економіка переходить на військові рейки. Співробітники силових структур та держслужбовці, згідно з присягою йдуть до лав ЗСУ. Армія має бути мотивованою та складатися з професіоналів. Винні у злочинах проти держави притягуються до відповідальності. Парламент приймає зміни до виборчого законодавства, закону про ЦВК, політичні партії, трудового Кодексу...

Після прийняття змін до виборчого законодавства, проводяться вибори вже за новими правилами, які будуть прописані самим народом з урахуванням його інтересів. Це головні й першочергові кроки, здійснення яких воєнним кабінетом, призведе до зміцнення держави, сформує позитивний імідж України на міжнародному рівні, поверне довіру до влади, створить всі передумови для Перемоги.

Впевнений, що українцям не треба вестись на дописи про план перемоги, типу поста Пекаря, оскільки це небезпечно, як для України, так і для народу, бо веде до капітуляції та остаточного краху.