Спорт у часи війни

Напередодні журналістти-розслідувачі оприлюднили матеріал про проведення найвитратнішого спортивного заходу в Україні від початку великої війни, фінансованого державою в особі Міністерства молоді і спорту (https://www.pravda.com.ua/news/2024/10/23/7480927/).  Левова частка - 6,6 млн. з 8,5 млн. опинилися на рахунку юної блогерки, власниці фірми-одноденки, а низка послуг і обладнання, за які були проплачені з бюджету значні кошти, фактично не надавалися. Натхненником цього заходу була олімпійська чемпіонка Стела Захарова. Журналістам слід віддати належне, що вони розворушили це давнє кубло, але, нажаль, вони не змогли розібратися хто ж насправді вкрав гроші. Вони дають зрозуміти це читачам лише інтуїтивно. Та це й очевидно - розкрутити ланцюжок причинно-наслідкових звязків в нетрях держструктур зовсім не просто. Ці всі заплутані механізми спеціально створюються задля того, щоб стежка до ключового вигодонабувача, тобто головного корупціонера згубилася у цих чагарях - все ніби очевидно, а довести неможливо. До речі, є дуже проста підказка: ставити питання про вкрадені гроші у першу чергу слід тому, хто приймав рішення про їх виділення. Але саме цього журналісти, у даному випадку, і не зробили.
Я, свого часу, мав честь вирубувати ці чагарі з горсткою однодумців, хоча сили були, м'яко кажучи, нерівні (довелося протистояти міністерству, особисто міністру і практично усьому переліку "правоохоронних" органів держави). Але розчищені ділянки дуже швидко були закамуфльовані спеціалістами часів Януковича, після нашої нищівної поразки у цьому довготривалому бою. Та це інша історія.
Отже, для віднайдення відповіді на ключове питання для журналістів і громадськості про те, хто вкрав гроші саме у цьому випадку, пропоную невеликий екскурс в минуле так би мовити від першої особи.
У 2015 році я був першим заступником начальника управління "Уерспортзабезпечення" і перешкодив оцій самій Стелі Захаровій, украсти гроші, на проведення її безглуздого, зі спортивної точки зору, заходу,  хоча й змушений був забезпечити його проведення, оскільки міністерство включило цей захід до календарного плану і видало наказ власне про його проведення. Для Захарової це був удар і велика несподіванка (адже завжди виходило вкрасти). Шок був настільки сильний, що в наступному 2016 році вона навіть не намагалася залізти в дежавний бюджет. Задовольнилася бюджетом м. Києва (до речі, журналістам варто поцікавитися, чи не постраждав столичний бюджет цього року). Чому ж цим займався я, а не начальник "Укрспортзабезпечення"? Бо у той час, профільне міністерство, як власне і начальник "Укрспортзабезпечення" - кум тодішнього міністра Мінмолодьспорту І. Жданова,  фактично самоусунулося від виконання своїх прямих обовязків, оскільки Захарова категорично відмовилася з ними ділитися. На що міністр вельми розраховував, коли вносив захід у календарний план міністерства та виділяв на нього кошти.
Отже механізм руху коштів ніби дуже простий. Але, коли ти його знаєш, а не дивишся на чорний ящик з одного боку якого голова Стели, а з іншого боку руки міністра.
Захарова не звикла ділитися, оскільки вибиває кошти зазвичай не на рівні міністерства, а на інших рівнях завдяки своїй імпозантності. Наприклад на рівні профільного і бюджетного комітетів Веховної Ради. Тому вважає ці кошти своїми і відверто пропонує для освоєння цих коштів свої ж фірми одноденки. Міністр, у свою чергу, вкидає ці кошти в річний календарний план до загального казанка для виду спорту. І вже потім кошти розподіляються безпосередньо на заходи. І от сподіваючись, що йому буде винагорода за включення в календарний план заходу про який всі знають, що він існує для розкрадання коштів, стає перед фактом, що йому за це нічого не буде. Це справедливо обурює державника. Але не дати кошти, означає проігнорувати позицію когось там в бюджетному чи профільному комітеті і наразитися на образу того, до кого слід регулярно звертатися, а також зірвати захід, передбачений календарним планом. І починається протистояння із взаємними звинуваченнями, яке виходить навіть у ЗМІ. Якщо комусь вельми цікаво, то можете поглянути, що проблеми із Захаровою з приводу її турніру були у кожного міністра. Але не тому, що міністр протистояв розкраданню, а тому, що Захарова не ділиться з вищенаведених причин.
Але нинішній міністр Мінмолодьспорту, молодий і перспективний, взятий під опіку і, так би мовити, наставництво поофесійних у цих справах "правоохоронних" структур очевидно нарешті вирішив це регулярне непорозуміння з пані Стелою. Як саме, можна лише здогадуватися. Наприклад шляхом означення цього заходу, як чемпіонату України і докладання до "богом даних" коштів Захарової, припустимо ще половини. У підсумку, виходить 8,5 млн. - нечувана сума для вітчизняних спортзаходів в країні, яка воює. Ну а далі все вже відомо вам із журналістського розслідування.
Але ж до чого тут "Укрспортзабезпечення"? А до того, що безь нього неможливо проплатити кошти фірмі-одноденці. Якщо керівництво "Укрспортзабезпечення" робить свою роботу, то навіть у міністра не виходить вкрасти. А в "Укрспортзабезпечені" уклали чудові договори - на надання загальних послуг з організації чогось там без специфікації витрат. У цьому випадку навіть якби хтось намагався з "правоохоронних" органів довести, що, наприклад, ціни завищені - нічого не вийде. Немає ніяких цін - лише плата за послугу, ринкову вартість якої неможливо визначити, оскільки вона унікальна. Професійний підхід. Тому варто було б журналістам звернути також увагу і на постать нинішнього керівника "Укрспортзабезпечення". Словом - нарешті всі порозумілися.