Театр війни. Хто його герої?
Хоч від часів Сунь Цзи війну називають мистецтвом, цивільній людині складно побачити творчість, спостерігаючи за полем бою
Так само суспільство — абсолютно обґрунтовано — вважає солдата найбільшим і найважливішим героєм війни. Віддаючи належне найголовнішій ролі солдата, хочу розповісти про інших героїв, від творчості і майстерності яких залежить успіх на полі бою і збереження життя найголовнішого героя.
Уявімо собі, що наше поле бою — це сцена, де ми маємо поставити пʼєсу. Нашими героями, а також режисерами, сценаристами чи художниками декораторами будуть командир бригади (командир), начальник штабу та основні секції штабу, Battle Captain, командири бойових підрозділів (командири підрозділів). До основних секцій штабу належать S1 — секція персоналу, S2 — секція розвідки, S3 — секція планування, S4 — секція логістики та сил підтримки (інженерів), S6 — секція звʼязку.
Підготовка
Все починається з отримання бойового завдання. З бойового завдання ми дізнаємося, яку пʼєсу ми будемо ставити — наступ чи оборону, і в якому театрі - тобто на якій місцевості. Також ми дізнаємося про мету нашого завдання. Як тільки ми про це дізналися, начальник штабу та секція планування розпочинають головні розрахунки, найперше розрахунок часу, щоб розуміти, що і коли ми будемо робити.
Командир тим часом думає, як він буде вести бій, — тобто складає сценарій і думає над постановкою.
А S3 поспішає роздати попередні бойові розпорядження та перші завдання підпорядкованим підрозділам. Це наче як ми кажемо майбутнім виконавцям, щоб вони починали готуватися до нової вистави.
Наступний етап — нам потрібно підготувати місце проведення вистави — щоб було світло, щоб місця було достатньо. І тут на допомогу командирові приходить нова команда.
Спочатку наш театр вивчає секція розвідки — як до нього підійти, скільки входів і виходів, яка пожежна безпека, де телефони, де вогнегасники і які шляхи евакуації. Тобто S2 дізнається про всю ситуацію на полі бою — де це поле бою, на якій місцевості, в яких погодних умовах, а також вивчає історію ландшафту та коридори мобільності.
Тепер починають працювати логістика, інженери та звʼязок. Логістика прораховує кілометраж, продумує маршрути підвозу, знаходить місця під склади боєкомплекту. Інженери "розставляють декорації" — вирішують, де і як облаштувати позиції, де заблокувати проходи, а де відкрити. Зрештою, звʼязок має все це покрити мережею, щоб люди один одного чули і могли комунікувати. Одночасно працює секція персоналу, яка має допомогти командиру обрати головних героїв.
Тим часом командир разом із начальником штабу та секцією планування завершує свій план-сценарій. Якщо ми ставимо пʼєсу "оборона", то ми обираємо, де і хто буде стояти, роздаємо сценарій і ролі командирам підрозділів.
Вступна частина
Світло згасло, піднялася завіса. Розпочинається вступна частина пʼєси — вихід на позиції.
Тут для командира головні герої - командири підрозділів, які виводять своїх людей і від яких залежить виконання бойового завдання. Але, щоб командири підрозділів безпечно завели своїх людей так само важливою є робота секції розвідки. Ми не знаємо, коли противник піде, що він планує робити. Ми маємо лише припущення, що план, який ми придумали буде працювати. І щоб на підходах наших підрозділів до позицій, ворог їм нічого не зашкодив, розвідка повинна надавати командиру оновлену інформацію про противника кожних 24 і 72 години.
Отже, всі зайшли на позиції і починають вести особисту розвідку і готуються до подальших дій відповідно до плану.
Розвиток
Під час розвитку завданням командира є — якнайшвидше зрозуміти противника. А також зрозуміти всі свої сильні та слабкі сторони.
Противник бачить, що ми вийшли, і вдається до якихось своїх дій у відповідь — починає вести розвідку, завдавати артилерійських ударів. Противник нас промацує, щоб виявити наші слабкі місця.
Тут окрім командирів наших підрозділів та розвідки зʼявляється Battle Captain, який управляє боєм відповідно до плану і визначених цілей. Цей епізод також найважливіший для самого командира, який має вивчити дії противника, відчути їх. Коли противник застосовує свої сили і свою тактику, він починає себе розкривати. Тому для командира дуже важливо отримати від розвідки інформацію про всі дії противника.
В цьому епізоді командир, начальник штабу та секція планування проводять найбільше часу на пункті управління. Командир постійно аналізує. Він відіграв у своїй голові цю пʼєсу безліч разів. Він знає, де на цій сцені гвіздок стирчить, за який можна перечепитися, коли світло можуть вимкнути. І коли пʼєса розвивається, він починає відчувати — правильно він прорахував себе і противника чи ні. Якщо правильно, він робить свої нотатки і дає вказівки секції планування щодо уточнення до свого плану дій — можливо, якусь позицію слід перенести, можливо, хибні позиції додати.
Центральний розділ
Мета центрального розділу — керувати противником. Ми маємо спробувати його вести. І відчути, ведеться він на нашу гру чи не ведеться.
На цей момент противник уже розкривається повністю — він застосовує по нас майже всі свої сили, крім резервів.
Тепер розвідка не є такою важливою для командира — вона вже все дала. Головними героями знову стають командири підрозділів, секція планування та начальник штабу.
Командир разом із начальником штабу та секцією планування має швидко ухвалити рішення про те, що треба замінити, що переставити і відправити якнайшвидше відповідні накази до командирів підрозділів. Треба вирівняти ситуацію так, щоб нашим підрозділам було комфортно воювати. Треба зробити кіл-зони (зони ураження), куди противник повинен зайти. Ми не можемо стояти "стіною китайською", бо дбаємо про своїх людей. Тому треба створювати хибні позиції чи рубежі оборони, щоб затягувати туди противника. Також тут противник повинен відчути, що він має певний успіх.
Якщо противник повівся — настає кульмінація. І коли командир бачить, коли противник зайшов, куди треба, коли поніс втрати 30−40%, то командир знає, що його війська встояли.
Кульмінація
Кульмінація — це те, що можемо зробити для досягнення мети свого завдання. Під час кульмінації можемо перейти в контрнаступ, щоб покращити своє положення навіть без дозволу старшого начальника, ми можемо залишитись на своїх позиціях, але посилитися, чи можемо створити умови для просування іншого підрозділу.
В цьому епізоді для командира головними героями є секція розвідки, секція планування, командири підрозділів, а також секція персоналу.
S1 має перевірити втрати і доповісти командирові. Командир не може покладатися лише на інформацію від командирів підрозділів, бо командири підрозділів можуть відчути піднесення через те, що противник відкочується і захотіти рухатися вперед попри власні втрати.
Розвідка командирові потрібна, щоб пересвідчитися, що відхід противника — це не хитрість і не пастка.
Водночас у доброго командира завжди є резерв. І якщо командир бачить, що противник не дурить, що він дійсно всі сили кинув, щоб вчепитися за шматок землі, тоді командир може ухвалити рішення розвинути свій успіх, в чому йому допоможе S3.
Яке б рішення не ухвалив командир під час кульмінації, воно має бути спрямоване на досягнення мети бойового завдання.
Фінал
Підходить фінал і командир разом із секцією планування та секцією розвідки оцінюють все, що відбулося. Вони проводять АПД (аналіз проведених дій) і визначають що треба зробити краще чи по-іншому наступного разу.
І відразу розпочинається нова пʼєса або підготовка до неї.
Завіси не буде. Героям — уклін!
Якщо війна - театр, то й герої - актори?
Тільки з невеличкою поправкою - для блазня Зеленського війна - то цирк-шапіто....
Головний аргумент, чому Україна не може перемогти під керівництвом Зеленського полягає у тому, що і він і його оточення - свідомі зрадники і агенти кремля. Зеленський може й не "штатний" агент, але точно на крючку у рашистів. У таких умовах Україна не може перемогти навіть теоретично, бо шайка шкідників і саботажників у вищій державній владі має можливості звести нанівець усі зусилля захисників України. Зрада - не вперше в історії України, коли прості люди клали життя, а верхівка здавала і продавала Україну вдрєбезгі і пополам.
Тому я усюди буду сунути Зеленського. Це - головне... Позбавимося від Зеленського - в України є шанс на якесь майбутнє, не позбавимося - майбутнього в України немає.
Он Порохобандерівець, діючий військовослужбовець, ходить тут і кричить, що все пропало.
Беріть, кажу, зброю і побратимів, та давайте вже на Київ, країну рятувати.
Нічого не відповів.
Дуже спірний варіант.
Невідомо, хто там з автоматом в президентське крісло влізе. Русня вміє у спецоперації, так що зовсім не виключено, що то буде хтось з погонами ГРУ РФ.
Якщо вже хочете котити діжку на зєлю, то збирайте і розповсюджуйте його конкретні зашквари, благо їх повно. Щоб рейтинг йому збити по максимуму.
Зараз же від вас чутно здебільшого абстрактні звинувачення, про які і так всі знають. Це не додає нічого, крім емоційного накалювання, якого зараз і так через край.
Он у Секонд Фирста повчіться, дарма що русня. Факти, лише факти. Висновки робіть самі.
З приводу "рейтинг збити" - Ви що, вірите у те, що ця шайка допустить нормальні вибори? Та перехрестіться. Якщо Зелька і його шобла і запустить якісь "вибори" то це буде таке нажухалово, що точно закінчиться Майданом. У Зельки і його "слуг" вже сьогодні ніякого рейтингу немає. Чесні вибори вони виграти не можуть - і вони це знають. Так що без доброї заварушки не обійдеться. Чим раніше, тим краще.
Якщо і буде якась заварушка, вона має тривати лічені години. Ніякого майдану.
Зайшли, скрутили.
Але для того, щоб вибухнуло (навіть не загорілось), потрібна критична маса невдоволення.
Негативних емоцій і без вас вистачає. А от нагадування про конкретні факти зради і невігластва - того замало.
Подивіться як Секонд Фирст за Трампа працює. Про самого Трампа ані слова, зате купа фактів проти Байдена/Гарріс. І це дає результат: росте невдоволення американськими демократами. Якщо що, будуть конкретні претензії, а не крики "ви всі погані!"
Вибачте, але цей форум, як би то сказати - не зовсім то місце, де можна вести "тонку гру".
Не раджу Вам метати свій бісер тут...
Цензор - один з найбільших новинних сайтів України.
І руснявих інфлюенсерів тут товчеться просто купа.
Часом такі екземпляри трапляються, що... ух, я там просто хлопчик.
В Твітері, Фейсбуці, інших соцмережах срач буде прочитаний лише підписниками певних акаунтів.
З повагою.
Краще раціональне розгойдування. Холодна ненависть зовнішньо не проявляє себе, але у потрібну мить вибухає сильніше, ніж перегоріла гаряча. Що і треба.
Усі намагаються бігати навколо і писати про що завгодно, аби відволікти увагу суспільства від цього. А це - головне, і це все пояснює в діях зеленої влади після Оману.
***** ордер виписали не за Маріуполь і Бучу, а за одного маленького хлопчика.
Бо були конкретні докази.
А все інше - так, знаємо, але... ну возможни жє пєрєгіби на мєстах, і вообщє, нє всьо так однозначно, а ви докажітє, что то бил імєнно російскій снаряд/ракєта, а нє украінская.