Чому ми не можемо мовчки прийняти закон про примусову мобілізацію жінок

Уявіть собі, що ви – звичайна українка. Ви маєте свою роботу, дітей, сім’ю, особисті плани та мрії. Одного дня ви відкриваєте новини і бачите заголовок, що вас обурює до глибини душі: обговорюють закон про примусову мобілізацію жінок.

Це не просто слова. Це реальність, яка може відняти у нас основне право – свободу вибору. Примусово мобілізувати жінок – це порушити особисті кордони кожної з нас, не враховуючи наші життєві обставини, здоров’я, психологічний стан та вибір. Я знаю, що ми живемо в умовах війни, але хіба це достатній привід позбавляти нас нашої волі?

1. Жінки вже зараз виконують титанічну роботу на фронті та в тилу

Вже сьогодні тисячі жінок роблять неймовірні речі – вони служать на фронті, вони рятують поранених, вони працюють волонтерами, забезпечують тил, виховують дітей в умовах війни. Ми прийняли виклик, але це було наше особисте рішення, а не примус. І знаєте що? Це рішення потребує мужності, але також – підтримки й поваги. Не треба створювати закон, щоб змусити жінок віддавати сили країні. Ми це вже робимо, кожна у своєму масштабі.

2. Закон про примусову мобілізацію жінок ігнорує фізичні та психологічні реалії

Хіба хтось питає, чи маємо ми необхідні умови, підтримку для служби в армії? Чи готова країна забезпечити нас умовами та захистом? Чи думає хтось, як це відіб’ється на наших сім’ях, дітях? Стрес від війни вже зараз позначається на здоров’ї та психіці українців. І серед жінок, які взяли на себе великий тягар в тилу, є мами, медсестри, психологи, соціальні працівниці, які підтримують суспільство та родини. Хто подумає про їхній стан, якщо вони змусять себе служити з примусу?

3. Ми маємо право вибирати, як боротися за нашу країну

Справжня сила жінки не вимірюється здатністю тримати автомат – вона вимірюється нашою відданістю і любов’ю до нашої родини, нашої справи, нашої країни. Якщо ми вирішимо піти в армію – це наш вибір, і він має бути вільним. Ми не повинні бути примушені залишити своїх дітей, свої домівки тільки тому, що хтось вирішив, що в нас “недостатньо патріотизму”, якщо ми не хочемо служити в армії.

4. Права жінок – це не привілей, це норма

Коли мова йде про права, не можна обирати лише те, що зручно. Якщо ми говоримо про рівність, ми говоримо не тільки про рівні можливості, але й про повагу до особистого вибору. Законодавчі ініціативи, які примушують нас діяти всупереч нашій волі, не є проявом рівності. Це спроба обмежити наше право на самовизначення. Я пишаюся кожною жінкою, яка вже сьогодні працює на благо України, хто обирає свою дорогу допомагати своїй країні в цей час. Але я ніколи не підтримаю закони, які позбавляють нас можливості вибирати.

Мій заклик до всіх: поважайте свободу вибору жінок

Не потрібно розповідати, як нам боротися. Ми вже довели, що можемо зробити неймовірне. Ми маємо силу, розум і серце, щоб обирати свій шлях. Наш вибір – це і є свобода. І якщо комусь хочеться ввести закони, які її обмежують, то нехай ці люди спершу запитають себе: чи готові вони самі до примусу?

Ми, жінки, заслуговуємо на повагу і свободу, за які так боремося для нашої країни. І ніхто не може відібрати у нас права бути сильними на своїх умовах.