"Дійшов пішки із Бєлгорода у Харків, щоб воювати за Україну". Історія "Ханта" та "Перса" — бійців РДК, учасники легендарної операції на агрегатному заводі у Вовчанську

Журналісти "Українського Свідка" поспілкувались із бійцями "Русского Добровольческого Корпуса", які билися з росіянами на вовчанському агрегатному заводі та вигнали їх звідти у вересні 2024 року.

У новому відео проєкту "Український Свідок" — бійці "Русского Добровольческого Корпуса" із позивними "Перс" та "Хант". Раніше "Перс" воював у складі російського "Шторм Z", а згодом перейшов на бік України. "Хант", для того, щоб воювати за Україну, пройшов пішки із Бєлгорода у Харків, здолавши паркан на кордоні між державами. Вже на території України здався поліції, показавши російський паспорт.

"Я думав, що мене застрелять, — розповідає боєць. — Я сказав: краще дайте мені вибухівку, я сяду в автобус та влечу на ньому у який-небудь російський блокпост. Мені сказали — зможеш? Я сказав — зможу."

"Хант" пережив вісімнадцять штурмів. На питання журналістів, як йому це вдалося, відповідає так: "Є певні правила як пережити штурм", — каже "Хант". — Приміром, не можна ставати у повний зріст, сидіти на місці у окопі. Після захоплення окопу не можна нічого не робити. Бо якщо проти тебе досвідчені бійці, то вони підуть у контратаку. Тебе будуть крити артилерією".

Також хлопці розповіли про те, як брали росіян у оточення на вовчанському агрегатному заводі. "Ми знали, що їх там близько 40-50 бійців, — каже "Хант". — Це не тільки БГ (у бойовій готовності), а й поранені. Але готувались так, ніби їх там більше."

"Це одна із найскладніших операцій, у яких ми брали участь, — розповідає "Перс". — Вовчанський завод був для росіян домом. Вони знали там кожну шпаринку, ми — ні." А "Хант" відповів, для чого противнику Вовчанськ: "Взявши місто, вони зможуть гатити по Харкову не тільки ракетами, а й зі ствольної артилерії. Життя у місті не буде."

"Життя у росії — це психологічна травма, — каже "Перс". — А втеча до України це одужання. Росіяни парадоксальний народ: вийти на площі проти чинної влади вони бояться, а сідати у "мотолигу" (МТЛБ, радянська бойова машина) та розлітатись на шматки, не доїхавши до позицій — ні. А воювати вони йдуть за гроші. Це підтверджують їхні солдати, яких на заводі ми брали у полон."

Раніше "Український Свідок" вже брав інтерв’ю у бійців підрозділу — говорили про запорізький контрнаступ, рейди у Бєлгородську область та на Брянщину.