Дивні метаморфози АРМА: чому гучні справи завжди перетворюються виключно на гучний піар

Як відомо, АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів) в Україні було створене для управління арештованими активами, але останнім часом діяльність агентства стала об’єктом численних скандалів та звинувачень у корупційних зловживаннях і непрозорому продажі майна.

Більше того, призначення Олени Думи на посаду голови АРМА у 2023 році супроводжувалося застереженнями від міжнародних партнерів та активістів, що лише підкреслило гостроту проблем, з якими зіткнулося агентство. І насправді призначення Думи очільницею Агентства не лише не позбавило АРМА проблемних аспектів в його діяльності, а радше навіть поглибило їх.

Проблеми з процедурою призначення та критика міжнародних партнерів

Для початку нагадаємо, що свого часу конкурс на посаду голови АРМА викликав сумніви у прозорості. Одним із найбільш резонансних моментів став відгук одного з членів конкурсної комісії, який відкликав свій підпис під результатами конкурсу, заявивши, що під час вибору кандидата були порушені стандарти об’єктивності. Дипломати країн G7 також висловили стурбованість, що порушує імідж України на міжнародній арені та ставить під сумнів доброчесність антикорупційної інфраструктури держави​.

Піар замість ефективності

Також АРМА неодноразово звинувачували у продажах активів за заниженими цінами. Один із яскравих прикладів — продаж аміаку, вилученого у російських власників, за ціною значно нижчою за ринкову. Вартість продажу становила 33 000 грн за тонну, тоді як середня ринкова ціна досягала 41 000 грн. Ці невідповідності викликали обурення громадськості, адже різниця в цінах завдає прямих збитків державному бюджету​.

І тут варто зазначити, що з початком роботи Голова Агентства Олена Дума впевнено взяла курс не на ефективне управління Агентством, а виключно на підвищення власної впізнаваності. З 45 новин на сайті АРМА, оприлюднених за перші декілька місяців її повноважень, понад 30 не обійшлися без її цитат або згадки про те, що вона дала доручення в чомусь розібратися.

Доходило навіть до комічного, коли у новині про запуск арештованого бізнесу наводять цитату Олени Думи про те, що аналогів АРМА в Україні немає. Загалом аналогів будь-якого центрального органу виконавчої влади в Україні немає і функції цих органів не повинні дублюватися, тому навряд чи таке уточнення несе істотне змістовне навантаження. Але згадка таки є.

На жаль, окремі доручення та ініціативи Олени Думи теж викликають сумніви у тому, що вона глибоко володіє розумінням специфіки діяльності АРМА.

Наприклад, незрозумілими залишаються її ініціативи привести механізми реалізації арештованих активів у відповідність до вимог Закону "Про публічні закупівлі". Це принципово різні процеси: у першому держава продає арештоване майно, тобто бажає отримати якомога вищу ціну, а в другому – закуповує майно, тобто прагне придбати якомога дешевше.

Не відрізняється позиція Олени Думи і від попереднього тимчасового керівництва АРМА у питаннях відкриття Реєстру арештованих активів. Обидва не сильно проявляють бажання нести відповідальність за рішення відкрити реєстр. Свого часу Дмитро Жоравович посилався на листи СБУ та інших органів про те, що вони рекомендували обмежити доступ до такого сервісу.

На відміну від попереднього очільника, Олена Дума висвітлила мотиви, з яких СБУ листом від 2 травня 2022 року рекомендувала обмежити публічний доступ до даних Реєстру. Згідно з текстом, доступ закрили, щоб не показувати відомості про опис і характеристики арештованого майна, у тому числі об’єктів критичної інфраструктури, зазначення населених пунктів та вулиць розташування активів.

Варто зазначити, що відповідно до ст. 25 Закону про АРМА у відкритому доступі і так не повинні знаходитися відомості, які дозволяють встановити координати активів. Тобто обмеження відкритого доступу до Реєстру застосували безпідставно.

А чи є перспективи для змін?

Скандали навколо АРМА та її очільника Олени Думи не лише підривають довіру до органу, але й ставлять під сумнів спроможність АРМА виконувати свої обов'язки у відповідності з антикорупційними стандартами.

І приклади цьому з’являються ледь не щодня.

Наприклад, 1 листопада 2024 року декілька осіб перелізли через паркан і потрапили на прибудинкову територію одного з помешкань в селі Романків на Київщині за адресою вул. Дубовий Гай, буд. 49. Втім це були не грабіжники й не хулігани (хоча ще й не відомо, що гірше), а … працівники АРМА, які почали начебто щось з’ясовувати.

Як згодом виявилось, все це дійство ще й фільмувалось на камеру, адже згодом за наслідками цих подій на телеканалі ТСН вийшов відповідний сюжет https://tsn.ua/exclusive/elitni-budinki-ta-kvartiri-scho-vidomo-pro-rozkishni-mayetki-ministra-vtikacha-chasiv-yanukovicha-i-hto-tam-zhive-2692236.html

На камеру працівники АРМА розповідали журналістці про те, що шукають управителів на цю територію, адже це – начебто власність колишнього топ-посадовця часів Януковича – міністра Захарченка. В кадрі на декілька хвилин з’явилась і сама Олена Дума, яка знову "красиво" розказала про якісь елітні маєтки, які передані в управління АРМА.

Єдине, що спантеличило в сюжеті – це те, що до працівників АРМА чомусь приїхала поліція, яка почала задавати дивні питання на кшталт, а де ж власники помешкання і що власне тут роблять самі армівці. Після цих запитань поліцію більше не фільмували, а шкода. І так, цікаво, чому самі журналісти не поцікавились, а на яких підставах вони перебувають на території приватного володіння, і хто дозволяв держслужбовцю АРМА оглядати цінники на посуді, переміщати предмети інтер'єру тощо.

Адже як виявилось, і в гостьовому будинку, і взагалі на території помешкання представники Агентства разом з журналістами перебували незаконно.

Після прибуття поліції дві особи були затримані, вони показали співробітникам правоохоронних органів свої документи, були допитані на місці та після цього дуже швидко покинули прибудинкову територію, інші двоє також зникли в невідомому напрямку.

Все це стало відомо з листа Ксенії Корди, яка заявляє, що мешкає в цьому будинку разом з родиною вже 5 років з 2019 року.

Ксенія Корда напряму звернулась до Олени Думи з наступними словами: "Враховуючи, що я є мешканцем вищезазначеного об'єкту вже протягом 5 років, прошу пояснити, на якій підставі ви безпідставно втручаєтесь в моє особисте життя та життя моєї родини. Після вищезазначених подій ми перенесли важку психологічну травму, порушився наш життєвий спокій, а особливо спокій дітей, які теж там мешкають разом з нами". Відповіді, звичайно, не надійшло, тож про незаконне проникнення на приватну територію було повідомлено органи Нацполіції.

У допитливого читача може виникнути питання, а чи справді помешкання належить на законних підставах саме заявниці, а не міністру Захарченку?

Відповідь на це питання можна віднайти у справі №757/63182/17-к (рішення Печерського райсуду м. Києва від 30 січня 2019 року - https://reyestr.court.gov.ua/Review/79513921), в рамках якої було вирішено скасувати арешт, накладений на майно нідерландської компанії "Фонд Адміністративне бюро LVV" ("Stichting Аdministratiekantoor LVV") (номер в реєстрі компанії № 53625404) в рамках кримінального провадження № 42014000000001262 від 13 листопада 2014 року. Серед цього майна значиться і будинок в Романкові.

Серед іншого судом встановлене наступне: "Вбачається, що майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, визначним ст. 98 КПК України, оскільки не є речовим доказом у кримінальному провадженні, та органом досудового розслідування у кримінальному провадженні не надано доказів, що є сукупність розумних підозр вважати, що воно є доходом від вчиненого злочину, відчужено компанії власнику майна з метою приховання злочину та уникнення конфіскації майна, та компанія була обізнана про мету такої передачі. Зазначене майно на даний час не відповідає і критеріям, визначеним ст. 96-2 КК України, та не перебуває у власності підозрюваного, або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації".

Тож, якщо будинок не арештований, то чим саме хотіло управляти Агентство з розшуку та менеджменту активів?

Аналізуючи стиль роботи АРМА, висновки, на жаль, напрошуються невтішні. Оголошуючи якісь незаконні конкурси на майно, в Агентстві неспроможні (або не бажають?) виявити, що там багато років на законних підставах живуть люди. Хіба що недавно з’явився новий таємний закон чи наказ, який дозволяє пропонувати потенційним управителям майно разом з мешканцями. Сумний жарт, якщо чесно. Втім, хіба не очевидно для кожного притомного читача, що вламуватись в приватне житло людей та чіпати їх особисті речі, демонструючи свої дії на камеру, - це моветон, а не привід для гордості в репортажі на центральному телеканалі. Більше того – це однозначне порушення недоторканості житла, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст. 162 КК України "Кримінальна відповідальність за незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи". Врешті-решт, держслужбовці не могли не знати, що недоторканість житла є однією із законодавчих гарантій захисту прав людини, передбачених ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 30 Конституції України.

То що тоді нам на камеру продемонстрували співробітники АРМА: повну некомпетентність в реалізації роботи чи безумовну впевненість в уникненні будь-якої відповідальності?

Припустімо також, що в АРМА зуміли якимось чином поновити арешт нерухомості, однак навіть за таких умов зрозуміло, що цей арешт ніяким чином не може стосуватись мешканців будинку та їх рухомого майна. Адже в іншому випадку доведеться погодитись і з тим, що мешканці зі своїм особистим майном можуть за задумом армівців в один момент перетворюються на якісь "речові докази" або рабів непомітно для самих себе…

І власне не сказати, що все це якесь ноу-хау в роботі Агентства.

Подібним в АРМА грішили й раніше, про що, наприклад, зазначають у приватній розмові адвокати з багаторічним досвідом по захисту інтересів від незаконних дій представниками АРМА: "Неодноразово стикалися з подібною поведінкою працівників АРМА. Наприклад, у 2021 році теж було направлено до поліції декілька повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень щодо протиправного проникнення до приватних помешкань. Працівники АРМА шляхом тиску та обману заходили до помешкань, щось фільмували, погрожували виселенням … і зникали. Очевидно, що ситуація повторюється раз-по-раз, і нічого не змінюється".

Тож здається, що піар для Агентства ще довгий час залишатиметься пріоритетним напрямом роботи. А якщо так, то не можна закривати очі на подібну некомпетентність, або навіть і факт корупційного прояву, і варто розпочати журналістське розслідування, аби дізнатись, чому в АРМА дозволяють таку поведінку.