Війна не привід закривати екологічну інформацію

З початком повномасштабного вторгнення доступ до значного обсягу екологічної інформації був обмежений або закритий. Чи правомірними були такі дії влади, чому екологічна інформація така важлива, і яка ситуація з доступом до неї на 1000 день повномасштабної війни.

Стан довкілля і його вплив на людину

Це порівняння може здаватися вам перебільшенням під час війни, але незадовільний стан навколишнього середовища вбиває українців також. Згідно з даними сайту State Of Global Air у "доповномасштабному" 2019 році від забруднення повітря завислими дрібнодисперсними часточками фракції до 2,5 мікрон передчасно померло 42,9 тис. наших співвітчизників. І це лише один з факторів навколишнього середовища, який чинить негативний вплив на наше здоров’я.

Саме тому екологічна інформація, яка дає уявлення про параметри навколишнього середовища, вкрай важлива як у мирний час, так і у воєнний. Навіть більше, дані про ризики від забрудненого довкілля під час війни – це буквально питання цивільної безпеки. Наприклад, дані про рівень радіаційного фону у часи ядерної загрози з боку росії, рівень забруднення ґрунтів важкими металами тощо. Усвідомлення цього факту, а також висока суспільна значущість екологічної інформації, спонукала законотворців закріпити за інформацією про стан довкілля статус "не може бути засекречена" (Конституція України, ст. 50).

Конституція України має найвищу юридичну силу в ієрархії нормативно-правових актів країни. Тому не буде перебільшенням така метафора: якщо найбільші таємниці держави є "абсолютно секретними", то екологічна інформація є "абсолютно розсекреченою".

На додаток до Конституції, вільний доступ до екологічної інформації захищають ратифікована Україною Орхуська Конвенція, Закони "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" тощо. Але це, так би мовити, "на папері". А як воно у нашому житті? Розберемо далі.

Але перш ніж зробити це, варто звернути увагу, що рухаючись до нашої мети – вступу до Європейського Союзу – ми маємо здійснити наближення наших законодавчих норм до стандартів ЄС. І вже третій рік поспіль Єврокомісія здійснює моніторинг такого прогресу в своєму звіті по Україні. Зокрема, в останньому Звіті за 2024 рік, доступу до екологічної інформації було приділено окрему увагу в розділі 27 "Довкілля та зміна клімату". Так, європейські партнери відмічають, що громадськість зіткнулася з обмеженнями доступу до цієї інформації через воєнний стан. Водночас йдеться, що Україна повинна забезпечити відповідність доступу до екологічної інформації стандартам ЄС.

Чи такі вже відкриті екологічні відкриті дані?

Тавтологія у підзаголовку такою не є. Бо далі ми будемо говорити про екологічну інформацію у форматі "відкритих даних". Відкриті дані (open data) – це специфічний формат даних, який призначений не для людини, а для комп’ютера. Такі дані організовуються згідно зі спеціальними протоколами таким чином, щоб машина могла їх легко прочитати й обробити. Це дозволяє оперувати величезними масивами і створювати аналітику, дашборди, застосунки тощо. Інформацію у форматі відкритих даних використовують програмісти, аналітики, журналісти-розслідувачі, науковці, але кінцевим споживачем такої інформації є все суспільство.

В Україні сферу відкритих даних регулює доволі прогресивне законодавство. Ще у 2015 році Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №835, яка зобов’язує органи державної влади публікувати чіткий перелік наборів даних у форматі відкритих даних. Серед цих наборів даних є набори, які містять екологічну інформацію, або інформація у наборах, яка відноситься до екологічної згідно з законодавством.

Як ви вже знаєте, інформація про довкілля не може бути засекреченою. А значить, всі набори даних, які містять екологічну інформацію, мають бути опубліковані та оновлюватися з відповідною періодичністю на Єдиному державному порталі відкритих даних (далі - ЄДПВД). Нас зацікавило скільки державних органів влади виконує Постанову №835 у розрізі екологічної інформації?

Результат нас вразив. Якщо розглянути державні установи, які мають оприлюднювати більше одного набору екологічних відкритих даних (а таких установ близько 20), то виконання Постанови №835 на 100% продемонструвало лише Держводагентство, яке публікує належним чином всі чотири набори екологічних даних, які визначені для нього Постановою №835. Вдумайтесь, за 9 років існування Постанови №835, лише одна державна структура спромоглася її виконати повністю (в частині інформації про навколишнє середовище).

Загалом, станом на кінець жовтня 2024 року, коли був завершений наш аналіз, з 209 наборів екологічних відкритих даних належним чином на ЄДПВД публікувалося лише 79 наборів (38%). Ми спробували з’ясувати причини такої ситуації.

Війна все спише?

Повномасштабне вторгнення мало вплив і на сферу відкритих даних. Перша реакція держави була швидкою і виправданою в критичний момент – Єдиний державний портал відкритих даних було закрито повністю до серпня 2022 року. Але потім він відновив роботу, щоправда, суттєво скоротивши обсяги інформації, яка публікується. Якщо казати про екологічні набори відкритих даних, то їх кількість у відкритому доступі скоротилася з 92, які публікувалися належним чином до вторгнення, до 42 станом на січень 2023 року. І навіть зараз, наприкінці третього року повномасштабного вторгнення, публікується менше наборів, ніж до початку вторгнення (79).

Певний незначний відсоток екологічних наборів відкритих даних не може публікуватися з об’єктивних причин. Наприклад, якщо мова йде про інформацію, яка стосується окупованих територій, або для нових наборів ще не розроблена нормативно-правова база і інформації ще просто не існує. Але доступ до більшості наборів закритий з інших причин.

Зокрема чиновники посилаються на те, що набори даних містять інформацію, яка може бути використана ворогом. А дехто навіть посилається на проведення трискладового тесту, передбаченого ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", чим обґрунтовують обмеження доступу. Проте маємо памʼятати золоте правило доступу до екологічної інформації – екологічна інформація має особливий статус, вона не може бути засекречена! Наприклад, так засекречені дані про сплату екологічних податків субʼєктами природних монополій та користувачами надр або, посилаючись на результати трискладового тесту, було тимчасово обмежено доступ до Реєстру з оцінки впливу на довкілля. Застосовувати трискладовий тест до екологічної інформації юридично безглуздо. Бо не може бути підстав засекретити "абсолютно розсекречену" інформацію.

Інша річ, коли в певних наборах екологічної інформації міститься супутня чутлива інформація. Наприклад, адреси промислових майданчиків підприємств. Або обсяги викидів об’єктів енергетики, за якими можна встановити ступінь їх пошкоджень чи неушкодженості. Для таких випадків Стаття 4 Орхуської конвенції, містить чітку вимогу: "у випадках, коли інформація, що не підлягає оприлюдненню, може бути відокремлена від решти інформації без шкоди для конфіденційності інформації, яка не підлягає оприлюдненню, державні органи надаватимуть цю решту екологічної інформації".

Таким чином, розпорядники екологічних даних повинні замість проведення трискладових тестів і закриття даних подумати про те, як опублікувати екологічні дані усунувши ризики. Існує декілька підходів для таких випадків. Це може бути відокремлення чутливої інформації, публікація наборів з певною затримкою у часі або публікація агрегованих (сумарних) даних, коли немає можливості визначити внесок окремих суб’єктів, які цікавлять ворога.

Все це можливо за однієї умови: коли розпорядник даних усвідомлює, що він має справу з екологічною інформацією, яка має особливий статус. На жаль, спілкування з розпорядниками даних показало, що цей факт розуміють далеко не всі. Що плавно підводить нас до наступного пункту.

Кульгава спроможність держави

Другою за значущістю проблемою виявилася банальна неспроможність державних установ виконавчої влади виконати постанову власного Уряду. Нагадаю, що навіть до початку повномасштабного вторгнення Постанова №835 не виконувалася у повному обсязі ніколи. І зараз до традиційних проблем додалась проблема браку ресурсів та плинність кадрів.

Проблема з належною фаховою підготовкою кадрів відчувається в багатьох установах, а проблема з кількістю необхідних фахівців – навіть у профільному Міністерстві цифрової трансформації, яке відповідає за модерацію наборів на Порталі (ЄДПВД). Тому зʼясувалась ще одна проблема – довготривалий (інколи, місяцями) розгляд набору модератором порталу. Трапляються непоодинокі випадки, коли розпорядники даних лише після спілкування з нами дізнавалися про свої обов’язки. Деякі з них ніколи не чули про машиночитаний формат даних…

Проте слід зазначити готовність і бажання багатьох розпорядників виправити ситуацію. За час нашої адвокаційної кампанії, яка включала звернення зі скаргами до Омбудсмана, якій відповідає за парламентський контроль, в тому числі і за дотриманням прав на доступ до публічної інформації, міжвідомчі наради з метою актуалізації Постанови №835, багато наборів почали публікуватися. Також були виявлені недоліки самої Постанови №835, які мають бути усунуті, наприклад, фактична зміна розпорядника інформації.

Зі свого боку, ми – громадська організація SaveDnipro – будемо продовжувати громадський моніторинг ситуації та співпрацю з державними структурами щодо відкриття екологічної інформації. Бо розуміємо, що інформація про стан довкілля має величезне суспільне значення як під час війни, так і під час етапу відбудови.