Свобода слова та війна: рік викликів і переломних моментів

Свобода слова в умовах війни – питання надскладне і вкрай відповідальне. Сьогодні ми маємо одночасно бити ворога на фронті та залишатися демократичною державою, яка йде до Європейського Союзу. У світі просто не існує іншого прикладу, коли би медіа були вільними та зберігався плюралізм думок під час реальної загрози існування цілої держави.

Рік тому, 9 грудня 2023 року, я очолив парламентський комітет з питань свободи слова. Я вважаю, що саме наш підрозділ має задавати тренд у відкритості до ЗМІ та підзвітності суспільству, тож звітую про ті виклики, які ми прийняли за цей рік.

Звільнення полонених журналістів – питання номер один

Зараз просто не існує більш нагальної проблеми, ніж збереження життя українців та українок. РФ намагається знищити не тільки наше військо, але й цивільних. Журналісти в цьому сенсі є особливою категорією, адже коли ми говоримо про повернення полонених, росіяни прирівнюють медійника до військового. Адже саме люди з журналістським минулим здатні найгучніше говорити про жахи полону. У випадку з представниками медіа, ще й незаконного полону.

Ми не маємо права гаяти час. До мене неодноразово доходила інформація про неналежне піклування російськими службами над незаконно ув’язненими журналістами. Часто це можуть бути нелюдські умови перебування або не більше однієї пігулки в день для людей із гострими захворюваннями. Ми побачили, що несуть у собі російські в’язниці та зволікання з обміном на прикладі Вікторії Рощиної. Журналістка загинула під час етапування, хоча була в списках на найближчий обмін.

Дуже важко далися обміни медійників Нарімана Джеляла та Максима Буткевича, які повернулися на підконтрольну територію після двох і більше років у російській тюрмі. Але такі моменти надихають найбільше: у комунікації з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими ми здатні повертати наших людей додому.

Як би важко не давалися перемовини з росіянами, але цього літа крига скресла. Ми пам’ятаємо про Романа Борща, Дмитра Хилюка, Ірину Данилович, Владислава Єсипенка та інших бранців Кремля. Працюємо по кожному й кожній.

Журналісти повернулися до Верховної Ради

Коли на початку 2024 року ми заговорили про можливе повернення журналістів до Верховної Ради, то зустріли дуже багато опору. Не всі держслужбовці вітали таке рішення через нібито безпекові застереження, а для багатьох Рада за останні роки стала комфортною ванною, де немає необхідності спілкуватися з працівниками ЗМІ. На кінець року ми маємо нехай і обмежений, але доступ для 30 медійників до парламенту.

Акредитація дозволяє працювати виключно у пресцентрі Ради, тобто в кулуарах на третьому поверсі. Максимум у приміщенні можуть перебувати 30 осіб, з урахуванням загальної кількості місць у найближчому укритті.

Заборонено поширювати інформацію щодо початку засідання, його перебігу та прийнятих ініціатив, допоки триває сесія. Публікувати інформацію можна за годину після закінчення. Також не можна вести прямі трансляції з пресцентру і робити фото та відео за межами пресцентру.

Це все ще не ідеальний варіант і я вболіваю за відновлення трансляцій на каналі "Рада", а не в соцмережах окремих депутатів, але вже набагато краще, ніж коли двері парламенту повністю закриті. Є здобутки в цьому напрямку, але і працювати ще є, над чим.

Доступ до фронту або страхування

Цієї осені Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт №11153 про страхування журналістів, які працюють у зоні бойових дій.

Така норма вже існувала, але не була дієвою. Неможливо було застрахувати кореспондентів, які висвітлюють події в гарячих точках, адже страхові компанії не отримували ліцензій на свою діяльність за видом страхування, вказаним у законі.

У новому законі вирішується законодавче регулювання цього питання. Тепер медіа може застрахувати життя, здоров’я та працездатність свого працівника на час відрядження в зону бойових дій або на тимчасово окуповані території за рахунок власних коштів або інших незаборонених джерел (міжнародних / грантових).

Про біль зі страхуванням мені часто казали представники медіа, переважно військові кореспонденти та керівництво Суспільного мовника. Дякую колегам по Раді, що почули та підтримали ініціативу.

Комітет відкритих дверей

За цей рік ми старалися бути максимально відкритими для активного суспільства та медіа, адже не можна приймати жодні ініціативи про журналістів без залученості самих журналістів. Десятки круглих столів та сотні інтерв’ю і коментарів, виїзні засідання та створення Громадської ради при комітеті. Вважаю, що саме комітет з питань свободи слова має бути взірцем відкритості. Тому зараз працюємо над законопроєктом 11321, який має зробити комітети Ради більш відкритими та підзвітними суспільству.

Викликів усе ще вистачає. Найголовніший – повернути наших людей, яких РФ утримує в жахливих умовах і зробити це потрібно якнайшвидше. Адже подекуди час вимірюється не годинами чи днями, а життями.